Baka-Tsuki - User contributions [en]

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 4

2023-03-01T23:58:40Z

KvGzzf: Created page with "Як першу свою їжу за три чи навіть чотири дні, Асуна обрала найдешевшу скибку хліба, що їй продав..."

Як першу свою їжу за три чи навіть чотири дні, Асуна обрала найдешевшу скибку хліба, що їй продав міський NPC, а також пляшку води, котру могла наповнити в довколишніх джерелах.

Вона не часто насолоджувалася їжею навіть у реалі, однак порожнечу від голоду в цім світі важко описати. Хай би це був пишний бенкет – жоден грам цукру не досягне її справдешнього тіла. Фактично, концепт ситості чи голоду не мав би існувати як такий, проте тричі на день це тіло вимагало віртуальної їжі, інакше муки нікуди не зникнуть.

Переживши чотири дні у донжоні, вона навчилася пригнічувати фальшиве відчуття голоду завдяки силі волі, але в місті то було зайво. Як жест непокори, вона завжди вибирала найдешевше, проте дратувалася, що навіть цей грубий чорний хлібець, котрий вона їла відриваючи по шматочку, був, насправді, по-своєму смачним.

Асуна, глибоко закутавшись у каптура, сиділа на простій дерев'яній лавці біля площі фонтанів у самому центрі Толбани. Ко́штуючи лиш один кол, хлібина була чималенька, і щойно вона з'їла половину...

— А непогано, еге ж? — праворуч пролунав голос. Її пальці завмерли, намагаючися відірвати чергового шматочка, і дівчина кинула гострий погляд у його напрямку.

То був хлопець, що полишив її біля міста всього кілька хвилин тому – чорноволосий мечник у сірім плащі. Незнайомець, котрий якось виніс її знепритомніле тіло з донжона, продовживши тим її шлях, що мав уже закінчитися.

Щоки Асуни раптом набралися жару. Попри всі ті сміливі заяви про смерть, щойно прийшовши до міста, вона, ні про що не здогадуючись, наминала собі хлібець. Уся зашарівшися, вона завмерла із тим шматком у руці, не знаючи навіть, що вдіяти.

Хлопець, зрештою, увічливо відкашлявся й запитав. — Можна сісти поруч?

Зазвичай, вона б мовчки встала та пішла навіть не обернувшися, однак у такім незвичнім становищі, не змогла відповісти.

Прийнявши мовчання Асуни за безмовну згоду, він присів у з самого краю лавки, лишивши поміж ними все можливе місце та поліз до своєї кишені. Коли хлопець витяг руку, то тримав круглявий чорний об'єкт – кружалик хліба за один кол.

На мить, Асуна забула про шаріння й поглянула на нього з простим здивуванням.

Якщо здатен був дістатися тієї глибини лабіринту, та й володів таким чудовим спорядженням – цей мечник мав удосталь грошей, аби замовити повноцінний обід у непоганому ресторані. Невже він такий скнара? Або ж...

— Справді гадаєш, що це смачно? — запитала вона, не встигнувши зупинити себе. Його брови насупилися.

— Атож. Я їм їх щодня, відколи дістався цього містечка. Хоч тут би не завадило трохи винахідливості.

— Винахідливості...?

Певно, замість пояснення, мечник поліз до іншої кишені й дістав невеличку баночку, поставив її поміж ними та сказав. — Використай її на хлібі.

На мить, дівчина збентежилася. Що він мав на увазі під: “використай на хлібі”? Коли зрозуміла, що то був звичний ігровий вислів: використайте ключ на дверях, використайте пляшку на ставку тощо. Вона неохоче потягнулася й торкнула пальцем кришечки. Обрала «використати» у меню, що з'явилися, і її палець засвітився фіолетовим – це повідомляло про «режим вибору дотиком». Об'єкти мали взаємодіяти, торкнувшися чорного буханця.

У супроводі короткого дзвоника, хліб раптово побілів. Посвітлівший – ні, обмазаний масляною субстанцією, котра нагадувала...

— Вершки? Де ти їх взяв?

— То нагорода за квест «Помста Коровам», в минулому місті. Довго я з ним вовтузився, тож не думаю, що багато хто спромігся його завершити. — сказав він твердо, водночас використовуючи баночку на хлібці. Це були, либонь, остатки її вмісту, адже баночка засяяла, брязкнула та щезла. Він широко відкрив рота й одкусив чималий шматок хліба, обмазаного сливками. Мечник жував настільки жваво, що вона ледве не чула звуковий ефект. Тоді Асуна збагнула, що стогін у її шлунку, уперше за роки, був не огидним болем, а тяжким гуком чесного голоду.

Наступне, що вона зрозуміла – від об'єкта в її руках не лишилося жодної крихти. Повернувши погляд, дівчина побачила, що закінчила за дві секунди до мечника. З тим самим соромом, їй закортіло встати й утікти, однак неввічливо дозволяти таку грубість із тим, хто щойно поділився з нею чимось настільки смачненьким.

Тяжко подихнувши, намагаючися привести свій розум до ладу, Асуна нарешті спромоглася вичавити ввічливу відповідь.

— ...Дякую за їжу.

— Нема за що.

Доївши, мечник плеснув руками в рукавичках без пальців і продовжив. — Як хочеш пройти той коров'ячий квест, там є маленька хитрість. Якщо постараєшся, то зможеш упоратися за якихось дві години.

— ...

Їй не можна піддаватися спокусі. Із тими вершками, дешевий чорний хліб обернувся гожим частуванням. Це було лише штучне задоволення, створене ігровою системою моделювання смаків, але вона хотіла ще. Щодня, якщо можна.

Однак...

Асуна опустила погляд і злегка тряхнула головою під каптуром. — Відмовлюся. Я прийшла сюди не їсти гарну їжу.

— Он як. Чом тоді?

Голос мечника, хоч не особливо вродливий, але було в ньому дещо юнацьке, що так упивалося в вуха. Мабуть, саме ця риса дозволила їй відкрити найпотаємнішу частину свого серця – дещо, що та не погодилася би сказати нікому іншому в цьому світі.

— Бо так... я можу бути собою. Якщо просто сховаюся в першому місті й марнуватиму час, то краще бути собою до останнього. Навіть якщо то значить вмерти від рук чудовиська... я не хочу, щоб ця гра здолала мене. Не дозволю.

За довгі п'ятнадцять років свого життя Асуна пройшла крізь низку битв. Іще з уступних іспитів до дитсадка й аж до безлічі різноманітних тестів – вона пройшла їх усі. Вирішивши, що провалившися хоча б раз, її життя втратить ціну, вона успішно витримувала весь тиск цього обов'язку.

Та після п'ятнадцяти років перемог, іспит під назвою ''Sword Art Online'' міг покласти цьому край. Для неї він був чимось загадковим. Культура, просякнута чужими й невідомими правилами. До того ж, це не та битва, де можна було перемогти самотужки.

Єдиний шлях до перемоги – дістатися вершини величезної ширяючої фортеці у сто поверхів заввишки, і здолати фінального монстра. Але за місяць од початку гри одна п'ята плеєрів уже віддала свою душу, хоч більшість із них були обізнаніші неї. Сили, що лишилися є надто слабкими, а шлях попереду був вельми, вельми довгим...

Хоча найглибші почуття фехтувальниці відкрилися лише на дещицю, слова одне за одним викрапували з її вуст. Усвідомлення проходило відламинами, частими логіки, що не складались у щось цілісне, однак чорноволосий мечник безмовно сидів та вислуховував. Коли голос Асуни ніби розчинився у вечірнім вітерці, він нарешті мовив.

— Мені шкода.

На кілька секунд, Асуна із сумнівом замислилася, чому б йому то казати.

Вона зустріла його лише сьогодні, немає за що вибачатися. Дівчина повернулася на право та побачила як мечник у сірому зігнувся на лавці, оперши лікті об коліна. Губи його ворухнулися й іще млявіші слова сягнули її вух.

— Пробач... Оце все, привід твоїх страждань, це моя...

Однак решту вона не почула. Надзвичайно великий вітряк посеред міста почав бити у свій годинниковий дзвін.

Рівно шістнадцята година, настав час зборів. Вона поглянула вперед і побачила, що купа гравців почали збиратися на фонтанній площі.

— Ходімо. Усе ж ти покликав мене на ці збори. — промовила Асуна, підвівшися. Він кивнув і повільно встав. Що мечник намагався сказати? Це вже абсолютно не мало значення, оскільки вона більше ніколи з ним не розмовлятиме.

Я хочу знати. Ні, не хочу. Навіть сама Асуна не розуміла, котре бажання було сильніше.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3|3-й розділ]]
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 5|5-й розділ]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2023-03-01T23:57:50Z

KvGzzf:

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3

2023-03-01T23:56:14Z

KvGzzf:

Айнкрад є подібним конусу, тож перший його ярус – найширший, мав кругляву поверхню, кілометрів десять в омаху зі площею близько вісімдесяти квадратів. До прикладу, площа міста Каваґое в префектурі Сайтама, котре налічує понад триста тисяч мешканців, не перевищувала десяти квадратів.

Через такі розміри, у ньому знаходилося чимало різноманітностей.

По північ суші, кілометр в омаху, розташовувалося Місто Починань, оточене напівкруглою стіною, котра нагадувала замок. Поза ним струменіли поля, заповнені кабанами та вовками, а також усілякими комашиними монстрами, на кшталт черв'яків, жуків та ос.

За луками, на північний захід, розкидався густий ліс, а на схід, переповнені болотами, низовини. У кожній місцині, що то гори, долини чи руїни, є відповідний тип монстрів. А на північному краю поверху – триста метрів в омаху й сотня ввись, височіла кремезна вежа – лабіринт першого поверху.

Окрім Міста Починань, рівень був усіяний купою інших поселень різноманітних розмірів. Найбільше з них (лише близько двох сотень метрів у пролозі) – Толбана. Долинне місто, що є найближчім до лабіринту поверху.

Уперше гравець навідав був це сумирне містечко, заставлене велетенськими вітряками, трьома тижнями після запуску Sword Art Online.

За той час уже понад тисячу вісімсот плеєрів втратили життя.

Ми із загадковою фехтувальницею залишили ліс, досі дотримуючися певної відстані, і пройшли через північні ворота Толбани. У полі зору з'явилася познака «INNER AREA», повідомляючи, що тепер це безпечна частина міста. Раптом я відчув, як на плечі звалилася втома від довго дня, і мої вуста відпустили тяжкий подих.

Якщо мені так погано, залишивши місто лишень цього ранку, то фехтувальниця, що йшла позаду, мала почуватися куди гірше. Я обернувся поглянути, однак не помітив бодай хитання високих чобіт. Кілька годин сну не стерли б виснагу віді трьох днів бойовищ на передовій, тож вона, мабуть, володіла чималою силою волі. Здавалася, що повернення до міста було можливістю розпружити тіло й ум (віртуальні змінні, що у цім світі є тотожними), але вона, видко, була не в настрої для настанов.

Натомість я мовив коротко й ясно — Збори на міській площі, о шістнадцятій годині.

— ...

Обличчя під каптуром злегка кивнуло, і вона пройшла повз мене.

Легкий вітерець, котрий шугав долинним містом, колихав уже віддалілу її накидку. Я привідкрив рота, однак не знайшов, що сказати. Якщо подумати, такий самітник, котрий програв останній місяць у соло, не мав права вимагати люб'язності від усіх інших. Єдине, про що я мав турбуватися – як зберегти власне життя.

— Дивна дівчина, та? — Промимрив голос позаду. Я відірвав погляд од фехтувальниці й повернувся. — На взір, була за крок до смерті, однак минула її. Точно нова́чка, та рухи її гострі мов сталь. Хто б то був?

Високий голос, що під кінець речення перетік до дивного гундосого присвистування, належав маленькій і верткій гравчині, що є на цілу голову нижчою за мене. Як і я, вона носила лише пальто та шкіряну броню. Знаряддя на її талії – маленькі пазурі та кілька голочок, не мали вигляд озброєння, з котрим зазвичай приходять на передову, утім за зброю вона мала ніц не лезо меча.

Знаєш фехтувальницю? — Спитав я мимо волі, і скорчився, уже передбачивши відповідь. Як я й думав, дівчинка здійняла руку, розтопивши усі п'ять пальців.

— Зроблю знижку. П'ять сотень кол.

Її усміхнене обличчя мало одну вельми виразну рису.

Вона використала косметичний предмет, аби намалювати три риски, на штиб звірячих вусів, собі на кожній щоці. У поєднанні з її короткими рудуватими кучерями, усе в цілому нагадувало гризуна.

Я запитував був чому вона носить такий образ, але у відповідь отримав тільки. — Ти ж не питаєш дівчину, чом та наносить макіяж, еге? Скажу за сто тисяч кол. — Тож розгадка досі була таємницею.

Я заприсягнув собі, що одного дня, направду розживуся рідкісним предметом, і заплачу ту непомірну суму, тільки щоб витягнути з неї відповідь.

— Не до вподоби мені виторговувати дівочі таїнства. — Бовкнув я суворо.

— Хі-хі! Гарний настрій маєш. — сказала вона з усмішкою. Арґо Миша – найкраща торговка відомостями в Айнкраді, заливалася від сміху.

''Стережися – дехто якось застеріг мене. Потеревениш із Мишею п'ять хвилин, і та примудриться витягти з тебе сотню кол.'' Одначе, як вірити самій Арґо – вона ніколи не продавала сумнівних відомостей. Миша завжди платила повідомнику за вісті, котрі вважала цінними, а перетворювала їх на продукт, лише коли переконається, що історія поважна. Нічого дивного, що шмат сумнівщини, проданий за чималий кошт, зруйнував би її репутацію. Тож, хоча це не те саме, що фармити інґредієнти в донжонах, утім така справа теж мала певні ризики.

Цікаво, але нащо гравчині подвоювати й так небезпечну роботу? Це питання ніяк не йшло з голови. Проте я усвідомлював, що як поставлю його – та видасть інший рахунок на сто тисяч кол. Того то я прочистив горлянку і сказав.

— Тож, знов-таки твоя справа поступилася посередницьким переговорам?

Тепер-то Арґо насупилася. Вона поглянула навсебіч і торкнула пальцем моєї спини, кличучи до найближчого провулку. За дві години до стратегічних зборів, лише кілька гравців тинялися містом, утім для її зажитої слави вартової секретів, було важливо, щоб нас ненароком не почули.

Арґо пройшла до першої вулички й притулила спину до стіни будинку (де мешкали NPC, звісно ж), тоді кивнула.

— Та, слушно. Піднято до двадцяти дев'яти тисяч восьмисот кол.

— Двадцяти дев'яти, га? — Я скривився і знизав плечима. — Даруй, моя відповідь та ж, ціна не має значення. Не продається.

— Я те й казала замовнику, та що поробиш?

Основна справа Арґо є продаж відомостей, проте, на додачу, відмінний показник AGI* вона використовувала як гонець. Зазвичай, та просто доставляє поодинокі короткі словесні або письмові повідомлення, але останній тиждень вона стала магістраллю поміж мною і кимось украй настирливим... якщо не явно нахабним.

''AGI (англ. agility) – спритність.''

Він (чи вона) прагнули придбати мій Еніл Блейд +6 (3S3D).

У ''SAO'', система вдосконалення спорядження є доволі проста, як для сучасного MMORPG. Мається п'ять показників: Sharpness (гострість), Quickness (прудкість), Accuracy (точність), Heaviness (тяжкість) і Durability (міцність). За певну ціну, NPC* або ж гравці-ковалі могли спробувати підняти для вас певний стат*. Як і в інших таких іграх, кожен із них потребував особливих матеріалів, а також була певна ймовірність невдачі.

''NPC (англ. non-player character) – Неігровий персонаж.''

''Стат (англ. stat) – певний чисельний показник.''

Коли показник успішно підіймався, до імені предмета додавалося +1, +2 і так далі. Однак ви не дізнаєтеся самих статів, допоки не візьмете спорядження безпосередньо до рук і не відкриєте властивості. Та й довго було щоразу казати: "один до гострості, два до тяжкості", торгуючи одне з одним. Отож, предмет на +4, де 1 до точності, два до тяжкості й 1 до міцності, називався б: "1A2H1D".

Мій Еніл Блейд +6 (3S3D), був підвищений у гострість і міцність на три одиниці. Аби так поліпшити його на першім поверсі, потрібно чимало наполегливості та вдачі. Небагато гравців вирішували качати навички ковальства, погіршуючи цим власні умови виживання. А NPC ковалі, попри їхню схожість із ґномами, мали не надто втішні навички.

Сама зброя, навіть непрокачана, є нагородою за вельми складаний квест, а із такими числами – це було найкраще, що плеєр спромігся би знайти на першому поверсі. Утім, він і досі початкове спорядження. Я мав змогу прокачати його ще кілька разів, та все одно знайду кращий меч на третім чи четвертім поверсі, і процес розпочнеться знову.

Позатак я довго оцінював спонуки замовника Арґо заплатити сумище у 29 800 кол за таку от річ. У перемовинах віч-на-віч, я би просто спитав покупця. Та не знаючи навіть імені, довідатися щось про нього було неможливо.

— І скільки заплатили за мовчання? Тисячу? — Спитав я. Арґо кивнула.

— Та. Скажу, що так. Бажаєш підвищити ставки?

— Гм... один к*? Гхмм.

К – тисяча.

Оцей от "хабар" був передплатою Покупця X за невідомість. Як я погоджуся заплатити 1 100 кол, Арґо відправить на ту сторону повідомлення, де спитає, чи не дасть той 1 200. Тоді я б підвищив до 1 300 і так далі. Якщо вийду переможцем із цього торгового двобою, то дізнаюся ім'я покупця, однак під кінець я б лишився майже без коштів. Хіба ж не дурість?

— Добре... тож ти – посередник, заробляєш, навіть нічого не продавши? Віддам честь твоїй справі. — Буркнув я. Вусате обличчя Арґо попливло в усмішці, і вона видала зі сміхом.

— То ж найкраща частина, бач? Продаючи комусь певні відомості, я одразу маю історію, що: "той-то купив ті-то відомості". Подвійний зиск!

У дійснім житті, юрист ніколи не розкривав імені свого замовника, утім операючися на гасло Миші: "усякі відомості мають ціну", вона, видко, не сприймала це за табу. Кожен, хто хотів із нею співпрацювати, мав бути заздалегідь готовим продати власне ім'я. Але коли її здібності такі чудові, то хто скаржитиметься на ціну?

— Даси знати, як якась плеєрка захоче моїх таємниць, і я перекуплю її першим. — Сказав я примарніло. Арґо ж знову зареготіла, тоді повернула помірковане обличчя.

— Гаразд, скажу замовнику, що ти вкотре відмовив. Навіть натякну, яко зможу, щоб облишили марну справу. Па-па, Кі-бо.

З помахом руки, Миша гайнула провулком із хуткістю, що відповідала її прозвиську. Споглядаючи, як поблиск золотаво-каштанових кучерів миттєво змішавсь у натовпі, я прийшов до думки, що вона все ж не дасть себе скривдити.

За перший місяць смертельної гри ''SAO'', я вивчив декілька речей.

Що для плеєра визначало ймовірність життя чи погибелі? Нескінченна кількість вірогідностей: наявність зіль, знання де вийти з донжона тощо. Однак десь посеред цього виру факторів була "суть". Дещо, на що всі безсумнівно покладалися. Інакше кажучи, твоє "головне озброєння" – знаряддя безпосереднього виживання.

Для Арґо, то були відомості. Вона знала все найнеобхідніше: де знаходилися небезпечні монстри і найефективніші місцини для полювання. Ці ж знання давали їй упевненість і холодну голову, що збільшувало шанси на виживання.

Яка ж тоді моя? Мабуть, меч за спиною. Точніше, відчуття, коли ми з моїм мечем стаємо одним цілим. У цьому розумовому стані я спромігся перебувати лише кілька разів, проте бажання керувати всією міццю й бути найкращім у цій царині, надавало жагу до життя. Тож причина, чому я вклався в гострість із міцністю, а не точність і прудкість очевидна: перші збільшували чисто чисельну силу, утім інші налаштовували втілення системи. Себто, міняли саме сприйняття оруди мечем.

Але тоді...

Як щодо фехтувальниці на передовій лабіринту? Яка в неї "суть"? Я переніс її із донжона (у спосіб, котрий ніколи не розповім їй), та якби мене там не було, чи справді вона б загинула? Я міг запросто уявити, як вона, ледь тягнучи ноги, чвалала до наступного кобальта, і завдяки своїй лінеар розправлялася з тварюкою.

Що змусило її зазнати такої жорстокої низки битв? Що тоді підтримувало її жагу до життя? Вона мала володіти силою волі, котру я не здатен був навіть уявити.

— Може, слід було заплатити Арґо п'ятсот кол. — Пробурмотів я. Тоді тряхнув головою й поглянув вище.

Залиті в біле вітряки, котрі являлися визначальним символом Толбани, віддавали злегка жовтуватим. Зараз трохи за третю годину – якраз час, аби перекусити перед виснажливими рейдовськими зборами.

Вони точно будуть бурхливими.

Розлом поміж гравцями ''SAO'', котрий донині вважали за краще затемнювати – непрохідна прогалина між бета-тестерами й новачками, сьогодні вперше проясниться...

Існував лиш один кшталт відомостей, котрі Миша Арґо не погоджувалася продавати – чи є той, чи інший бата-тестером. Усякі колишні тестери, котрі, попри інші обличчя, мали де-не-де схожі голоси та ймення, умисно намагатись уникати прямих стичок. Оця от зустріч – не виняток. Що Арґо, що я, знали – інший був із бети, однак цю тему ми відклали на довгі світлові роки.

Привід тому вкрай простий: нагальне визнання бета-тестером могло коштувати гравцю життя.

Не через монстрів у донжоні. Вештаючися самому за межами безпечних місцин, з тобою б розправилися юрби новачків, адже вірилося, що в смерті близько двох тисяч плеєрів винні лише бета-тестери.

Тут мені вже нічого не вдіяти.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2|2-ий розділ]]
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 4|4-й розділ]]
|-
|}
</noinclude>

SAO (укр):Том 1 Розділ 4

2023-03-01T23:54:28Z

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3

2022-12-10T19:28:36Z

KvGzzf:

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2

2022-12-10T19:25:49Z

KvGzzf:

У мить удару об підлогу, єдина думка майнула в її голові: "Цікаво, що стається, коли ти непритомнієш у віртуальному світі?"

Втрата свідомості – це раптова відмова мозку, зумовлена зупинкою кровотоку. Трапитися таке може за різноманітних причин: несправність серця або судин, недокрів'я, низький тиск, гіпервентиляція. Але у повному VR зануренні, фізичне тіло непорушно лежало на ліжку чи спинці стільця. Та й, очевидно, кожного, хто застряг у цій грі смерті госпіталізували до найближчого медзакладу, де повсякчас за ними стежили і забезпечували необхідними медикаментам. Важко було уявити, як хтось непритомніє тільки з фізичних причин.

Усі ці думки промчали її млілою свідомістю, і врешті-решт спростилися до одного речення: "Мене це більше не хвилює".

Ніщо вже не мало значення. Тут вона і помре. Зомлівши посеред лабіринту, що його боронили смертоносні монстри, наївно думати, ніби вона безпечно вибереться із такого становища. Поряд був інший гравець, одначе він не ризикуватиме власним життям, щоб урятувати незнайомку.

Крім того, як би той спас її? Вага, котру гравець здатен був нести у віртуальному світі твердо керувалася системою.

У глибині такого небезпечного донжона, усякий плеєр, що є змоги, набивався зіллями та запасним спорядженням, і це не враховуючи усю зібрану здобич. Годі й уявляти, як хтось тягне ще одну людину з усім цим.

Тоді вона дещо збагнула.

Думки, котрі мали б гайнути її млілим мозком, тривали якось задовго. Причому понизу був лише твердий камінь, то як вона відчувала щось таке м'яке та ніжне, що тиснуло на її спину? Чомусь, їй було тепло. Навіть легкий вітерець обдував її щоку.

Спочатку, дівчина насильно прирозплющила очі.

Перед нею був не темний донжон, обнесений товстими стінами. А галявина посеред лісу, оточена старожитніми, вкритими золотавим мохом, деревами і тернистими кущами, що рясніли квіточками. Вона зомліла... ні, спала була на м'якому трав'яному килимі, посеред круглявої поляни, омахом зо вісім метрів.

Але... як? Вона втратила свідомість глибоко в донжоні, то як змогла дістатися аж до цієї місцини просто неба?

Відповідь знаходилася на дев'яносто градусів праворуч.

Сіра тінь, біля підніжжя аж надто величезного дерева тримала чималий меч в обох руках, опершися головою в піхви. Обличчя ховалося попід довгим чорнявим чубом, проте приглядаючися до спорядження та стану, то мусив бути той самий плеєр, що говорив з нею за мить до втрати свідомості.

Він у якийсь спосіб одтягнув її з донжона до цього лісу. Дівчина вглядалася в ряди дерев, допоки не помітила ліворуч масивну вежу, височілу до стелі, більш ніж за сто мертів звідсіль. Лабіринт першого поверху Айнкрада.

Вона повернулася направо. Плечі хлопця, ніби відчувши порух, здригнулися під сірим шкіряним плащем, а голова трохи піднялася. Навіть у полудневому сонці, очі його були чорні мов беззоряна ніч.

Одразу ж, як вона схрестила погляди з цими чорнезними зіницями, маленький вогник спалахнув далеко на відтинках її свідомості.

— Не слід було... тобі силуватися. — Процідила Асуна Юкі крізь стиснуті зуби.

Відколи потрапила в цей світ, Асуна задавала собі те саме питання сотні, як не тисячі разів.

Чому вона вирішила зіграти в цю новопридбану консоль, якщо та була навіть не її? Навіщо вдягла шолом, сіла на крісло з високою спинкою й вирекла початкову вказівку?

Асуна не купувала NerveGear – VR інтерфейс мрій, що обернувся знаряддям погибелі; або ж ігровий картридж Sword Art Online – величезну в'язницю душ. То був її старший брат, Коїчіро. Однак навіть він не був відеоґеймером, тим паче в MMORPG. Як син представницького директора RCT – найбільшої промисловості електроніки в країні, він навчався всьому необхідному, аби стати батьковим спадкоємцем, а всяке, що непов'язане з цим – викреслювалося з його життя. Чому він був зацікавився NerveGear? Чому вибрав SAO? Для неї це досі лишалося таємницею.

Одначе, за іронією долі, Коїчіро вже не отримає можливості зіграти в першу його відеогру. Позаяк у день запуску SAO, він був вимушений відправитись у відрядження закордон. Добою до того, за вечірнім столом, її брат відчайдушно сміявся, та вона, здавалося, таки відчула його щиру досаду.

Життя Асуни було не таке суворе, як Коїчіро, утім до кінця середньої школи, її ігровий досвід обмежувався всілякмим безкоштовнми застосунками на смартфоні. Про існуваннпя онлайн-ігор вона знала, але вже незабаром вступні іспити до старшої, тож приводів чи спонук цікавитися ними вона, вочевидь, не мала.

Таким чином в Асуни навіть не було пояснень, чому ввечері 6-го листопада, 2022 року, вона вирішила спати у кімнаті брата, одягнула вже налаштований NerveGear на голову, і мовила вказівку: "лінк старт"*.

''Лінк старт (англ. link start) – почати з'єднання.''

Єдине, що вона могла сказати – того дня все змінилося. Ні, усе скінчилося.

Асуна замкнулася в кімнаті заїжджого двору Міста Починань, чекаючи на закінчення тортур. Але за два тижні, жодного повідомлення так і не прийшло з дійсного світу, тож вона втратила надію на порятунок ззовні. Тоді ж, досі не звідавши повністю перший донжон, уже вмерла тисяча гравців, що дало їй чітке розуміння: дожидатися, доки гру пройдуть зсередини було марною тратою часу.

Увесь вибір, що зоставався – це як тобі померти.

Звісно, можна було чекати місяці, а то й роки, у межах безпечного міста. Проте ніхто не ручався, що правило, за котрим монстри не могли заходити в міста буде чинним вічно.

Асуна вважала за краще полишити місто, аніж скрутитися в темряві калачиком, і жити у страху перед прийдешнім. Вона користатиметься кожним інстинктом, б'ючися, навчаючись і зростаючи. А якщо зрештою виснажиться і згине, то принаймні не згає останні дні в тузі за минулим і оплакуючи втрачене майбутнє.

Біжи, несися й щезни. Мовби метеор, котрий згорів у атмосфері.

Так вона мислила, коли покинула проїжджий двір і рушила в пустку цього світу, не тямивши жоднісінького MMORPG терміна. Асуна придбала озброєння, вивчила єдину навичку й пішла шукати власну долю в глибині ще непідкореного лабіринту.

І нарешті, о четвертій ранку п'ятниці, 2-го грудня, перетнувши всяку межу битв, вона впала без тями од виснаги. І тут її квест мав би завершитися. Ім'я «Asuna», вирізьблене на Честені Душ попід Сталевим Палацом викреслилося, і всьому цьому настав би кінець.

Навіть так, це мало статися.

— Тобі не слід було. — Повторила Асуна. Чорноволосий мечник, спустившися, зронив погляд чорних мов ніч очей до долу. Дивовижна наївність у його діях здивувала дівчину, бо видавався він дещо старшим од неї.

За кілька секунд, її підозри вернулися, коли його вустами пройшла цинічна посмішка. — Я тебе не рятував. — Тихо зронив він. Це був хлопчачий голос, та щось у ньому приховувало його справжній вік.

— Чому ж тоді не зоставив мене там?

— Лише хотів уберегти дані твоєї карти. Якщо провела чотири дні на передовому краї, то мусила зарисувати гарненький шмат незвіданої місцини. Дати такому щезнути було б марнотратством.

Від логіки й прямоти пояснень їй перехопило подих. Більшість людей, що вона зустрічала переповідали якісь балачки про важливість життя, або, що всім потрібно єднатися – чого вона й очікувала. Асуна вже ладна була прорізатися (звісно, що усно) крізь усі ті нісенітниці, одначе практичність його відповіді позбавила її такої потреби.

— Гаразд. Тримай. — пробурмотіла вона, відкривши віконце. Асуна нарешті звикла до системного меню; тицяючи, отримала доступ до карти й скопіювала її в сувій пергаменту. Інша кнопка утворила предмет як ігровий об'єкт, і вона кинула його хлопцеві до ніг. — Тепер маєш жадане. На все добре.

Вона прибрала руки зі трави, щоб підвестися, але ноги й досі тремтіли. Годинник у віконці показував, що та пробула без тями цілих сім годин, однак її виснаження ще до ладу не минуло. Вона досі має зо три рапіри. Пішовши до донжона, Асуна сказала собі, що пробуде у вежі, допоки міцність останньої не впаде до половини.

Декілька підозр і надалі ховалися на затінках її розуму. Як цей мечник у сірім плащі спромігся витягти її з лабіринту до лісової поляни? І чому він пішов аж сюди, назовні, а не до найближчої безпечної смуги у вежі?

Так чи інакше, це не варте того, щоб розвертатися й питати в нього. Тож Асуна вернула ліворуч, у напрямі чорного, загрозливого лабіринту, і почала крок.

— Стривай, фехтувальнице.

— ...

Вона знехтувала й продовжила рух, але наступне, що він сказав змусило її завмерти.

— Ти ж робиш усе це, аби пройти гру, та? Не просто ж померти в донжоні. То чом тобі не прийти на збори?

— Збори? — Поцікавилася вона вголос. Лагідний вітерець доніс до її вух пояснення мечника.

— Сьогоніч в місті Толбана, що поблизу вежі, пройдуть збори. Там плануватимуть, як здолати боса лабіринту першого поверху.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1|1-ий розділ]]
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3|3-й розділ]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-12-10T19:24:26Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.''

''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.''

''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Еніл Блейд – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

''Еніл Блейд (англ. Anneal Blade) – Гартований Меч.''

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною. Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?

Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.

Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2|2-ий розділ]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3

2022-12-10T19:22:59Z

KvGzzf:

Айнкрад є подібним конусу, тож перший його ярус – найширший, мав кругляву поверхню, кілометрів десять в омаху зі площею близько вісімдесяти квадратів. До прикладу, площа міста Каваґое в префектурі Сайтама, котре налічує понад триста тисяч мешканців, не перевищувала десяти квадратів.

Через такі розміри, у ньому знаходилося чимало різноманітностей.

По північ суші, кілометр в омаху, розташовувалося Місто Починань, оточене напівкруглою стіною, котра нагадувала замок. Поза ним струменіли поля, заповнені кабанами та вовками, а також усілякими комашиними монстрами, на кшталт черв'яків, жуків та ос.

За луками, на північний захід, розкидався густий ліс, а на схід, переповнені болотами, низовини. У кожній місцині, що то гори, долини чи руїни, є відповідний тип монстрів. А на північному краю поверху – триста метрів в омаху й сотня ввись, височіла кремезна вежа – лабіринт першого поверху.

Окрім Міста Починань, рівень був усіяний купою інших поселень різноманітних розмірів. Найбільше з них (лише близько двох сотень метрів у пролозі) – Толбана. Долинне місто, що є найближчім до лабіринту поверху.

Уперше гравець навідав був це сумирне містечко, заставлене велетенськими вітряками, трьома тижнями після запуску Sword Art Online.

За той час уже понад тисячу вісімсот плеєрів втратили життя.

Ми із загадковою фехтувальницею залишили ліс, досі дотримуючися певної відстані, і пройшли через північні ворота Толбани. У полі зору з'явилася познака «INNER AREA», повідомляючи, що тепер це безпечна частина міста. Раптом я відчув, як на плечі звалилася втома від довго дня, і мої вуста відпустили тяжкий подих.

Якщо мені так погано, залишивши місто лишень цього ранку, то фехтувальниця, що йшла позаду, мала почуватися куди гірше. Я обернувся поглянути, однак не помітив бодай хитання високих чобіт. Кілька годин сну не стерли б виснагу віді трьох днів бойовищ на передовій, тож вона, мабуть, володіла чималою силою волі. Здавалася, що повернення до міста було можливістю розпружити тіло й ум (віртуальні змінні, що у цім світі є тотожними), але вона, видко, була не в настрої для настанов.

Натомість я мовив коротко й ясно — Збори на міській площі, о шістнадцятій годині.

— ...

Обличчя під каптуром злегка кивнуло, і вона пройшла повз мене.

Легкий вітерець, котрий шугав долинним містом, колихав уже віддалілу її накидку. Я привідкрив рота, однак не знайшов, що сказати. Якщо подумати, такий самітник, котрий програв останній місяць у соло, не мав права вимагати люб'язності від усіх інших. Єдине, про що я мав турбуватися – як зберегти власне життя.

— Дивна дівчина, та? — Промимрив голос позаду. Я відірвав погляд од фехтувальниці й повернувся. — На взір, була за крок до смерті, однак минула її. Точно нова́чка, та рухи її гострі мов сталь. Хто б то був?

Високий голос, що під кінець речення перетік до дивного гундосого присвистування, належав маленькій і верткій гравчині, що є на цілу голову нижчою за мене. Як і я, вона носила лише пальто та шкіряну броню. Знаряддя на її талії – маленькі пазурі та кілька голочок, не мали вигляд озброєння, з котрим зазвичай приходять на передову, утім за зброю вона мала ніц не лезо меча.

Знаєш фехтувальницю? — Спитав я мимо волі, і скорчився, уже передбачивши відповідь. Як я й думав, дівчинка здійняла руку, розтопивши усі п'ять пальців.

— Зроблю знижку. П'ять сотень кол.

Її усміхнене обличчя мало одну вельми виразну рису.

Вона використала косметичний предмет, аби намалювати три риски, на штиб звірячих вусів, собі на кожній щоці. У поєднанні з її короткими рудуватими кучерями, усе в цілому нагадувало гризуна.

Я запитував був чому вона носить такий образ, але у відповідь отримав тільки. — Ти ж не питаєш дівчину, чом та наносить макіяж, еге? Скажу за сто тисяч кол. — Тож розгадка досі була таємницею.

Я заприсягнув собі, що одного дня, направду розживуся рідкісним предметом, і заплачу ту непомірну суму, тільки щоб витягнути з неї відповідь.

— Не до вподоби мені виторговувати дівочі таїнства. — Бовкнув я суворо.

— Хі-хі! Гарний настрій маєш. — сказала вона з усмішкою. Арґо Миша – найкраща торговка відомостями в Айнкраді, заливалася від сміху.

''Стережися – дехто якось застеріг мене. Потеревениш із Мишею п'ять хвилин, і та примудриться витягти з тебе сотню кол.'' Одначе, як вірити самій Арґо – вона ніколи не продавала сумнівних відомостей. Миша завжди платила повідомнику за вісті, котрі вважала цінними, а перетворювала їх на продукт, лише коли переконається, що історія поважна. Нічого дивного, що шмат сумнівщини, проданий за чималий кошт, зруйнував би її репутацію. Тож, хоча це не те саме, що фармити інґредієнти в донжонах, утім така справа теж мала певні ризики.

Цікаво, але нащо гравчині подвоювати й так небезпечну роботу? Це питання ніяк не йшло з голови. Проте я усвідомлював, що як поставлю його – та видасть інший рахунок на сто тисяч кол. Того то я прочистив горлянку і сказав.

— Тож, знов-таки твоя справа поступилася посередницьким переговорам?

Тепер-то Арґо насупилася. Вона поглянула навсебіч і торкнула пальцем моєї спини, кличучи до найближчого провулку. За дві години до стратегічних зборів, лише кілька гравців тинялися містом, утім для її зажитої слави вартової секретів, було важливо, щоб нас ненароком не почули.

Арґо пройшла до першої вулички й притулила спину до стіни будинку (де мешкали NPC, звісно ж), тоді кивнула.

— Та, слушно. Піднято до двадцяти дев'яти тисяч восьмисот кол.

— Двад''''Курсивний текст''''цяти дев'яти, га? — Я скривився і знизав плечима. — Даруй, моя відповідь та ж, ціна не має значення. Не продається.

— Я те й казала замовнику, та що поробиш?

Основна справа Арґо є продаж відомостей, проте, на додачу, відмінний показник AGI* вона використовувала як гонець. Зазвичай, та просто доставляє поодинокі короткі словесні або письмові повідомлення, але останній тиждень вона стала магістраллю поміж мною і кимось украй настирливим... якщо не явно нахабним.

''AGI (англ. agility) – спритність.''

Він (чи вона) прагнули придбати мій Еніл Блейд +6 (3S3D).

У ''SAO'', система вдосконалення спорядження є доволі проста, як для сучасного MMORPG. Мається п'ять показників: Sharpness (гострість), Quickness (прудкість), Accuracy (точність), Heaviness (тяжкість) і Durability (міцність). За певну ціну, NPC* або ж гравці-ковалі могли спробувати підняти для вас певний стат*. Як і в інших таких іграх, кожен із них потребував особливих матеріалів, а також була певна ймовірність невдачі.

''NPC (англ. non-player character) – Неігровий персонаж.''

''Стат (англ. stat) – певний чисельний показник.''

Коли показник успішно підіймався, до імені предмета додавалося +1, +2 і так далі. Однак ви не дізнаєтеся самих статів, допоки не візьмете спорядження безпосередньо до рук і не відкриєте властивості. Та й довго було щоразу казати: "один до гострості, два до тяжкості", торгуючи одне з одним. Отож, предмет на +4, де 1 до точності, два до тяжкості й 1 до міцності, називався б: "1A2H1D".

Мій Еніл Блейд +6 (3S3D), був підвищений у гострість і міцність на три одиниці. Аби так поліпшити його на першім поверсі, потрібно чимало наполегливості та вдачі. Небагато гравців вирішували качати навички ковальства, погіршуючи цим власні умови виживання. А NPC ковалі, попри їхню схожість із ґномами, мали не надто втішні навички.

Сама зброя, навіть непрокачана, є нагородою за вельми складаний квест, а із такими числами – це було найкраще, що плеєр спромігся би знайти на першому поверсі. Утім, він і досі початкове спорядження. Я мав змогу прокачати його ще кілька разів, та все одно знайду кращий меч на третім чи четвертім поверсі, і процес розпочнеться знову.

Позатак я довго оцінював спонуки замовника Арґо заплатити сумище у 29 800 кол за таку от річ. У перемовинах віч-на-віч, я би просто спитав покупця. Та не знаючи навіть імені, довідатися щось про нього було неможливо.

— І скільки заплатили за мовчання? Тисячу? — Спитав я. Арґо кивнула.

— Та. Скажу, що так. Бажаєш підвищити ставки?

— Гм... один к*? Гхмм.

К – тисяча.

Оцей от "хабар" був передплатою Покупця X за невідомість. Як я погоджуся заплатити 1 100 кол, Арґо відправить на ту сторону повідомлення, де спитає, чи не дасть той 1 200. Тоді я б підвищив до 1 300 і так далі. Якщо вийду переможцем із цього торгового двобою, то дізнаюся ім'я покупця, однак під кінець я б лишився майже без коштів. Хіба ж не дурість?

— Добре... тож ти – посередник, заробляєш, навіть нічого не продавши? Віддам честь твоїй справі. — Буркнув я. Вусате обличчя Арґо попливло в усмішці, і вона видала зі сміхом.

— То ж найкраща частина, бач? Продаючи комусь певні відомості, я одразу маю історію, що: "той-то купив ті-то відомості". Подвійний зиск!

У дійснім житті, юрист ніколи не розкривав імені свого замовника, утім операючися на гасло Миші: "усякі відомості мають ціну", вона, видко, не сприймала це за табу. Кожен, хто хотів із нею співпрацювати, мав бути заздалегідь готовим продати власне ім'я. Але коли її здібності такі чудові, то хто скаржитиметься на ціну?

— Даси знати, як якась плеєрка захоче моїх таємниць, і я перекуплю її першим. — Сказав я примарніло. Арґо ж знову зареготіла, тоді повернула помірковане обличчя.

— Гаразд, скажу замовнику, що ти вкотре відмовив. Навіть натякну, яко зможу, щоб облишили марну справу. Па-па, Кі-бо.

З помахом руки, Миша гайнула провулком із хуткістю, що відповідала її прозвиську. Споглядаючи, як поблиск золотаво-каштанових кучерів миттєво змішавсь у натовпі, я прийшов до думки, що вона все ж не дасть себе скривдити.

За перший місяць смертельної гри ''SAO'', я вивчив декілька речей.

Що для плеєра визначало ймовірність життя чи погибелі? Нескінченна кількість вірогідностей: наявність зіль, знання де вийти з донжона тощо. Однак десь посеред цього виру факторів була "суть". Дещо, на що всі безсумнівно покладалися. Інакше кажучи, твоє "головне озброєння" – знаряддя безпосереднього виживання.

Для Арґо, то були відомості. Вона знала все найнеобхідніше: де знаходилися небезпечні монстри і найефективніші місцини для полювання. Ці ж знання давали їй упевненість і холодну голову, що збільшувало шанси на виживання.

Яка ж тоді моя? Мабуть, меч за спиною. Точніше, відчуття, коли ми з моїм мечем стаємо одним цілим. У цьому розумовому стані я спромігся перебувати лише кілька разів, проте бажання керувати всією міццю й бути найкращім у цій царині, надавало жагу до життя. Тож причина, чому я вклався в гострість із міцністю, а не точність і прудкість очевидна: перші збільшували чисто чисельну силу, утім інші налаштовували втілення системи. Себто, міняли саме сприйняття оруди мечем.

Але тоді...

Як щодо фехтувальниці на передовій лабіринту? Яка в неї "суть"? Я переніс її із донжона (у спосіб, котрий ніколи не розповім їй), та якби мене там не було, чи справді вона б загинула? Я міг запросто уявити, як вона, ледь тягнучи ноги, чвалала до наступного кобальта, і завдяки своїй лінеар розправлялася з тварюкою.

Що змусило її зазнати такої жорстокої низки битв? Що тоді підтримувало її жагу до життя? Вона мала володіти силою волі, котру я не здатен був навіть уявити.

— Може, слід було заплатити Арґо п'ятсот кол. — Пробурмотів я. Тоді тряхнув головою й поглянув вище.

Залиті в біле вітряки, котрі являлися визначальним символом Толбани, віддавали злегка жовтуватим. Зараз трохи за третю годину – якраз час, аби перекусити перед виснажливими рейдовськими зборами.

Вони точно будуть бурхливими.

Розлом поміж гравцями ''SAO'', котрий донині вважали за краще затемнювати – непрохідна прогалина між бета-тестерами й новачками, сьогодні вперше проясниться...

Існував лиш один кшталт відомостей, котрі Миша Арґо не погоджувалася продавати – чи є той, чи інший бата-тестером. Усякі колишні тестери, котрі, попри інші обличчя, мали де-не-де схожі голоси та ймення, умисно намагатись уникати прямих стичок. Оця от зустріч – не виняток. Що Арґо, що я, знали – інший був із бети, однак цю тему ми відклали на довгі світлові роки.

Привід тому вкрай простий: нагальне визнання бета-тестером могло коштувати гравцю життя.

Не через монстрів у донжоні. Вештаючися самому за межами безпечних місцин, з тобою б розправилися юрби новачків, адже вірилося, що в смерті близько двох тисяч плеєрів винні лише бета-тестери.

Тут мені вже нічого не вдіяти.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2|2-ий розділ]]
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-12-10T19:21:57Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.'''''

'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''

'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Еніл Блейд – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

'''''Еніл Блейд (англ. Anneal Blade) – Гартований Меч.'''''

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною. Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?

Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.

Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2|2-ий розділ]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2

2022-12-10T19:21:27Z

KvGzzf:

У мить удару об підлогу, єдина думка майнула в її голові: "Цікаво, що стається, коли ти непритомнієш у віртуальному світі?"

Втрата свідомості – це раптова відмова мозку, зумовлена зупинкою кровотоку. Трапитися таке може за різноманітних причин: несправність серця або судин, недокрів'я, низький тиск, гіпервентиляція. Але у повному VR зануренні, фізичне тіло непорушно лежало на ліжку чи спинці стільця. Та й, очевидно, кожного, хто застряг у цій грі смерті госпіталізували до найближчого медзакладу, де повсякчас за ними стежили і забезпечували необхідними медикаментам. Важко було уявити, як хтось непритомніє тільки з фізичних причин.

Усі ці думки промчали її млілою свідомістю, і врешті-решт спростилися до одного речення: "Мене це більше не хвилює".

Ніщо вже не мало значення. Тут вона і помре. Зомлівши посеред лабіринту, що його боронили смертоносні монстри, наївно думати, ніби вона безпечно вибереться із такого становища. Поряд був інший гравець, одначе він не ризикуватиме власним життям, щоб урятувати незнайомку.

Крім того, як би той спас її? Вага, котру гравець здатен був нести у віртуальному світі твердо керувалася системою.

У глибині такого небезпечного донжона, усякий плеєр, що є змоги, набивався зіллями та запасним спорядженням, і це не враховуючи усю зібрану здобич. Годі й уявляти, як хтось тягне ще одну людину з усім цим.

Тоді вона дещо збагнула.

Думки, котрі мали б гайнути її млілим мозком, тривали якось задовго. Причому понизу був лише твердий камінь, то як вона відчувала щось таке м'яке та ніжне, що тиснуло на її спину? Чомусь, їй було тепло. Навіть легкий вітерець обдував її щоку.

Спочатку, дівчина насильно прирозплющила очі.

Перед нею був не темний донжон, обнесений товстими стінами. А галявина посеред лісу, оточена старожитніми, вкритими золотавим мохом, деревами і тернистими кущами, що рясніли квіточками. Вона зомліла... ні, спала була на м'якому трав'яному килимі, посеред круглявої поляни, омахом зо вісім метрів.

Але... як? Вона втратила свідомість глибоко в донжоні, то як змогла дістатися аж до цієї місцини просто неба?

Відповідь знаходилася на дев'яносто градусів праворуч.

Сіра тінь, біля підніжжя аж надто величезного дерева тримала чималий меч в обох руках, опершися головою в піхви. Обличчя ховалося попід довгим чорнявим чубом, проте приглядаючися до спорядження та стану, то мусив бути той самий плеєр, що говорив з нею за мить до втрати свідомості.

Він у якийсь спосіб одтягнув її з донжона до цього лісу. Дівчина вглядалася в ряди дерев, допоки не помітила ліворуч масивну вежу, височілу до стелі, більш ніж за сто мертів звідсіль. Лабіринт першого поверху Айнкрада.

Вона повернулася направо. Плечі хлопця, ніби відчувши порух, здригнулися під сірим шкіряним плащем, а голова трохи піднялася. Навіть у полудневому сонці, очі його були чорні мов беззоряна ніч.

Одразу ж, як вона схрестила погляди з цими чорнезними зіницями, маленький вогник спалахнув далеко на відтинках її свідомості.

— Не слід було... тобі силуватися. — Процідила Асуна Юкі крізь стиснуті зуби.

Відколи потрапила в цей світ, Асуна задавала собі те саме питання сотні, як не тисячі разів.

Чому вона вирішила зіграти в цю новопридбану консоль, якщо та була навіть не її? Навіщо вдягла шолом, сіла на крісло з високою спинкою й вирекла початкову вказівку?

Асуна не купувала NerveGear – VR інтерфейс мрій, що обернувся знаряддям погибелі; або ж ігровий картридж Sword Art Online – величезну в'язницю душ. То був її старший брат, Коїчіро. Однак навіть він не був відеоґеймером, тим паче в MMORPG. Як син представницького директора RCT – найбільшої промисловості електроніки в країні, він навчався всьому необхідному, аби стати батьковим спадкоємцем, а всяке, що непов'язане з цим – викреслювалося з його життя. Чому він був зацікавився NerveGear? Чому вибрав SAO? Для неї це досі лишалося таємницею.

Одначе, за іронією долі, Коїчіро вже не отримає можливості зіграти в першу його відеогру. Позаяк у день запуску SAO, він був вимушений відправитись у відрядження закордон. Добою до того, за вечірнім столом, її брат відчайдушно сміявся, та вона, здавалося, таки відчула його щиру досаду.

Життя Асуни було не таке суворе, як Коїчіро, утім до кінця середньої школи, її ігровий досвід обмежувався всілякмим безкоштовнми застосунками на смартфоні. Про існуваннпя онлайн-ігор вона знала, але вже незабаром вступні іспити до старшої, тож приводів чи спонук цікавитися ними вона, вочевидь, не мала.

Таким чином в Асуни навіть не було пояснень, чому ввечері 6-го листопада, 2022 року, вона вирішила спати у кімнаті брата, одягнула вже налаштований NerveGear на голову, і мовила вказівку: "лінк старт"*.

Лінк старт (англ. link start) – почати з'єднання.

Єдине, що вона могла сказати – того дня все змінилося. Ні, усе скінчилося.

Асуна замкнулася в кімнаті заїжджого двору Міста Починань, чекаючи на закінчення тортур. Але за два тижні, жодного повідомлення так і не прийшло з дійсного світу, тож вона втратила надію на порятунок ззовні. Тоді ж, досі не звідавши повністю перший донжон, уже вмерла тисяча гравців, що дало їй чітке розуміння: дожидатися, доки гру пройдуть зсередини було марною тратою часу.

Увесь вибір, що зоставався – це як тобі померти.

Звісно, можна було чекати місяці, а то й роки, у межах безпечного міста. Проте ніхто не ручався, що правило, за котрим монстри не могли заходити в міста буде чинним вічно.

Асуна вважала за краще полишити місто, аніж скрутитися в темряві калачиком, і жити у страху перед прийдешнім. Вона користатиметься кожним інстинктом, б'ючися, навчаючись і зростаючи. А якщо зрештою виснажиться і згине, то принаймні не згає останні дні в тузі за минулим і оплакуючи втрачене майбутнє.

Біжи, несися й щезни. Мовби метеор, котрий згорів у атмосфері.

Так вона мислила, коли покинула проїжджий двір і рушила в пустку цього світу, не тямивши жоднісінького MMORPG терміна. Асуна придбала озброєння, вивчила єдину навичку й пішла шукати власну долю в глибині ще непідкореного лабіринту.

І нарешті, о четвертій ранку п'ятниці, 2-го грудня, перетнувши всяку межу битв, вона впала без тями од виснаги. І тут її квест мав би завершитися. Ім'я «Asuna», вирізьблене на Честені Душ попід Сталевим Палацом викреслилося, і всьому цьому настав би кінець.

Навіть так, це мало статися.

— Тобі не слід було. — Повторила Асуна. Чорноволосий мечник, спустившися, зронив погляд чорних мов ніч очей до долу. Дивовижна наївність у його діях здивувала дівчину, бо видавався він дещо старшим од неї.

За кілька секунд, її підозри вернулися, коли його вустами пройшла цинічна посмішка. — Я тебе не рятував. — Тихо зронив він. Це був хлопчачий голос, та щось у ньому приховувало його справжній вік.

— Чому ж тоді не зоставив мене там?

— Лише хотів уберегти дані твоєї карти. Якщо провела чотири дні на передовому краї, то мусила зарисувати гарненький шмат незвіданої місцини. Дати такому щезнути було б марнотратством.

Від логіки й прямоти пояснень їй перехопило подих. Більшість людей, що вона зустрічала переповідали якісь балачки про важливість життя, або, що всім потрібно єднатися – чого вона й очікувала. Асуна вже ладна була прорізатися (звісно, що усно) крізь усі ті нісенітниці, одначе практичність його відповіді позбавила її такої потреби.

— Гаразд. Тримай. — пробурмотіла вона, відкривши віконце. Асуна нарешті звикла до системного меню; тицяючи, отримала доступ до карти й скопіювала її в сувій пергаменту. Інша кнопка утворила предмет як ігровий об'єкт, і вона кинула його хлопцеві до ніг. — Тепер маєш жадане. На все добре.

Вона прибрала руки зі трави, щоб підвестися, але ноги й досі тремтіли. Годинник у віконці показував, що та пробула без тями цілих сім годин, однак її виснаження ще до ладу не минуло. Вона досі має зо три рапіри. Пішовши до донжона, Асуна сказала собі, що пробуде у вежі, допоки міцність останньої не впаде до половини.

Декілька підозр і надалі ховалися на затінках її розуму. Як цей мечник у сірім плащі спромігся витягти її з лабіринту до лісової поляни? І чому він пішов аж сюди, назовні, а не до найближчої безпечної смуги у вежі?

Так чи інакше, це не варте того, щоб розвертатися й питати в нього. Тож Асуна вернула ліворуч, у напрямі чорного, загрозливого лабіринту, і почала крок.

— Стривай, фехтувальнице.

— ...

Вона знехтувала й продовжила рух, але наступне, що він сказав змусило її завмерти.

— Ти ж робиш усе це, аби пройти гру, та? Не просто ж померти в донжоні. То чом тобі не прийти на збори?

— Збори? — Поцікавилася вона вголос. Лагідний вітерець доніс до її вух пояснення мечника.

— Сьогоніч в місті Толбана, що поблизу вежі, пройдуть збори. Там плануватимуть, як здолати боса лабіринту першого поверху.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1|1-ий розділ]]
| [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|Головна]]
| [[Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3|3-й розділ]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3

2022-12-10T19:11:58Z

KvGzzf:

Айнкрад є подібним конусу, тож перший його ярус – найширший, мав кругляву поверхню, кілометрів десять в омаху зі площею близько вісімдесяти квадратів. До прикладу, площа міста Каваґое в префектурі Сайтама, котре налічує понад триста тисяч мешканців, не перевищувала десяти квадратів.

Через такі розміри, у ньому знаходилося чимало різноманітностей.

По північ суші, кілометр в омаху, розташовувалося Місто Починань, оточене напівкруглою стіною, котра нагадувала замок. Поза ним струменіли поля, заповнені кабанами та вовками, а також усілякими комашиними монстрами, на кшталт черв'яків, жуків та ос.

За луками, на північний захід, розкидався густий ліс, а на схід, переповнені болотами, низовини. У кожній місцині, що то гори, долини чи руїни, є відповідний тип монстрів. А на північному краю поверху – триста метрів в омаху й сотня ввись, височіла кремезна вежа – лабіринт першого поверху.

Окрім Міста Починань, рівень був усіяний купою інших поселень різноманітних розмірів. Найбільше з них (лише близько двох сотень метрів у пролозі) – Толбана. Долинне місто, що є найближчім до лабіринту поверху.

Уперше гравець навідав був це сумирне містечко, заставлене велетенськими вітряками, трьома тижнями після запуску Sword Art Online.

За той час уже понад тисячу вісімсот плеєрів втратили життя.

Ми із загадковою фехтувальницею залишили ліс, досі дотримуючися певної відстані, і пройшли через північні ворота Толбани. У полі зору з'явилася познака «INNER AREA», повідомляючи, що тепер це безпечна частина міста. Раптом я відчув, як на плечі звалилася втома від довго дня, і мої вуста відпустили тяжкий подих.

Якщо мені так погано, залишивши місто лишень цього ранку, то фехтувальниця, що йшла позаду, мала почуватися куди гірше. Я обернувся поглянути, однак не помітив бодай хитання високих чобіт. Кілька годин сну не стерли б виснагу віді трьох днів бойовищ на передовій, тож вона, мабуть, володіла чималою силою волі. Здавалася, що повернення до міста було можливістю розпружити тіло й ум (віртуальні змінні, що у цім світі є тотожними), але вона, видко, була не в настрої для настанов.

Натомість я мовив коротко й ясно — Збори на міській площі, о шістнадцятій годині.

— ...

Обличчя під каптуром злегка кивнуло, і вона пройшла повз мене.

Легкий вітерець, котрий шугав долинним містом, колихав уже віддалілу її накидку. Я привідкрив рота, однак не знайшов, що сказати. Якщо подумати, такий самітник, котрий програв останній місяць у соло, не мав права вимагати люб'язності від усіх інших. Єдине, про що я мав турбуватися – як зберегти власне життя.

— Дивна дівчина, та? — Промимрив голос позаду. Я відірвав погляд од фехтувальниці й повернувся. — На взір, була за крок до смерті, однак минула її. Точно нова́чка, та рухи її гострі мов сталь. Хто б то був?

Високий голос, що під кінець речення перетік до дивного гундосого присвистування, належав маленькій і верткій гравчині, що є на цілу голову нижчою за мене. Як і я, вона носила лише пальто та шкіряну броню. Знаряддя на її талії – маленькі пазурі та кілька голочок, не мали вигляд озброєння, з котрим зазвичай приходять на передову, утім за зброю вона мала ніц не лезо меча.

Знаєш фехтувальницю? — Спитав я мимо волі, і скорчився, уже передбачивши відповідь. Як я й думав, дівчинка здійняла руку, розтопивши усі п'ять пальців.

— Зроблю знижку. П'ять сотень кол.

Її усміхнене обличчя мало одну вельми виразну рису.

Вона використала косметичний предмет, аби намалювати три риски, на штиб звірячих вусів, собі на кожній щоці. У поєднанні з її короткими рудуватими кучерями, усе в цілому нагадувало гризуна.

Я запитував був чому вона носить такий образ, але у відповідь отримав тільки. — Ти ж не питаєш дівчину, чом та наносить макіяж, еге? Скажу за сто тисяч кол. — Тож розгадка досі була таємницею.

Я заприсягнув собі, що одного дня, направду розживуся рідкісним предметом, і заплачу ту непомірну суму, тільки щоб витягнути з неї відповідь.

— Не до вподоби мені виторговувати дівочі таїнства. — Бовкнув я суворо.

— Хі-хі! Гарний настрій маєш. — сказала вона з усмішкою. Арґо Миша – найкраща торговка відомостями в Айнкраді, заливалася від сміху.

''Стережися – дехто якось застеріг мене. Потеревениш із Мишею п'ять хвилин, і та примудриться витягти з тебе сотню кол.'' Одначе, як вірити самій Арґо – вона ніколи не продавала сумнівних відомостей. Миша завжди платила повідомнику за вісті, котрі вважала цінними, а перетворювала їх на продукт, лише коли переконається, що історія поважна. Нічого дивного, що шмат сумнівщини, проданий за чималий кошт, зруйнував би її репутацію. Тож, хоча це не те саме, що фармити інґредієнти в донжонах, утім така справа теж мала певні ризики.

Цікаво, але нащо гравчині подвоювати й так небезпечну роботу? Це питання ніяк не йшло з голови. Проте я усвідомлював, що як поставлю його – та видасть інший рахунок на сто тисяч кол. Того то я прочистив горлянку і сказав.

— Тож, знов-таки твоя справа поступилася посередницьким переговорам?

Тепер-то Арґо насупилася. Вона поглянула навсебіч і торкнула пальцем моєї спини, кличучи до найближчого провулку. За дві години до стратегічних зборів, лише кілька гравців тинялися містом, утім для її зажитої слави вартової секретів, було важливо, щоб нас ненароком не почули.

Арґо пройшла до першої вулички й притулила спину до стіни будинку (де мешкали NPC, звісно ж), тоді кивнула.

— Та, слушно. Піднято до двадцяти дев'яти тисяч восьмисот кол.

— Двад''''Курсивний текст''''цяти дев'яти, га? — Я скривився і знизав плечима. — Даруй, моя відповідь та ж, ціна не має значення. Не продається.

— Я те й казала замовнику, та що поробиш?

Основна справа Арґо є продаж відомостей, проте, на додачу, відмінний показник AGI* вона використовувала як гонець. Зазвичай, та просто доставляє поодинокі короткі словесні або письмові повідомлення, але останній тиждень вона стала магістраллю поміж мною і кимось украй настирливим... якщо не явно нахабним.

''AGI (англ. agility) – спритність.''

Він (чи вона) прагнули придбати мій Еніл Блейд +6 (3S3D).

У ''SAO'', система вдосконалення спорядження є доволі проста, як для сучасного MMORPG. Мається п'ять показників: Sharpness (гострість), Quickness (прудкість), Accuracy (точність), Heaviness (тяжкість) і Durability (міцність). За певну ціну, NPC* або ж гравці-ковалі могли спробувати підняти для вас певний стат*. Як і в інших таких іграх, кожен із них потребував особливих матеріалів, а також була певна ймовірність невдачі.

''NPC (англ. non-player character) – Неігровий персонаж.''

''Стат (англ. stat) – певний чисельний показник.''

Коли показник успішно підіймався, до імені предмета додавалося +1, +2 і так далі. Однак ви не дізнаєтеся самих статів, допоки не візьмете спорядження безпосередньо до рук і не відкриєте властивості. Та й довго було щоразу казати: "один до гострості, два до тяжкості", торгуючи одне з одним. Отож, предмет на +4, де 1 до точності, два до тяжкості й 1 до міцності, називався б: "1A2H1D".

Мій Еніл Блейд +6 (3S3D), був підвищений у гострість і міцність на три одиниці. Аби так поліпшити його на першім поверсі, потрібно чимало наполегливості та вдачі. Небагато гравців вирішували качати навички ковальства, погіршуючи цим власні умови виживання. А NPC ковалі, попри їхню схожість із ґномами, мали не надто втішні навички.

Сама зброя, навіть непрокачана, є нагородою за вельми складаний квест, а із такими числами – це було найкраще, що плеєр спромігся би знайти на першому поверсі. Утім, він і досі початкове спорядження. Я мав змогу прокачати його ще кілька разів, та все одно знайду кращий меч на третім чи четвертім поверсі, і процес розпочнеться знову.

Позатак я довго оцінював спонуки замовника Арґо заплатити сумище у 29 800 кол за таку от річ. У перемовинах віч-на-віч, я би просто спитав покупця. Та не знаючи навіть імені, довідатися щось про нього було неможливо.

— І скільки заплатили за мовчання? Тисячу? — Спитав я. Арґо кивнула.

— Та. Скажу, що так. Бажаєш підвищити ставки?

— Гм... один к*? Гхмм.

К – тисяча.

Оцей от "хабар" був передплатою Покупця X за невідомість. Як я погоджуся заплатити 1 100 кол, Арґо відправить на ту сторону повідомлення, де спитає, чи не дасть той 1 200. Тоді я б підвищив до 1 300 і так далі. Якщо вийду переможцем із цього торгового двобою, то дізнаюся ім'я покупця, однак під кінець я б лишився майже без коштів. Хіба ж не дурість?

— Добре... тож ти – посередник, заробляєш, навіть нічого не продавши? Віддам честь твоїй справі. — Буркнув я. Вусате обличчя Арґо попливло в усмішці, і вона видала зі сміхом.

— То ж найкраща частина, бач? Продаючи комусь певні відомості, я одразу маю історію, що: "той-то купив ті-то відомості". Подвійний зиск!

У дійснім житті, юрист ніколи не розкривав імені свого замовника, утім операючися на гасло Миші: "усякі відомості мають ціну", вона, видко, не сприймала це за табу. Кожен, хто хотів із нею співпрацювати, мав бути заздалегідь готовим продати власне ім'я. Але коли її здібності такі чудові, то хто скаржитиметься на ціну?

— Даси знати, як якась плеєрка захоче моїх таємниць, і я перекуплю її першим. — Сказав я примарніло. Арґо ж знову зареготіла, тоді повернула помірковане обличчя.

— Гаразд, скажу замовнику, що ти вкотре відмовив. Навіть натякну, яко зможу, щоб облишили марну справу. Па-па, Кі-бо.

З помахом руки, Миша гайнула провулком із хуткістю, що відповідала її прозвиську. Споглядаючи, як поблиск золотаво-каштанових кучерів миттєво змішавсь у натовпі, я прийшов до думки, що вона все ж не дасть себе скривдити.

За перший місяць смертельної гри ''SAO'', я вивчив декілька речей.

Що для плеєра визначало ймовірність життя чи погибелі? Нескінченна кількість вірогідностей: наявність зіль, знання де вийти з донжона тощо. Однак десь посеред цього виру факторів була "суть". Дещо, на що всі безсумнівно покладалися. Інакше кажучи, твоє "головне озброєння" – знаряддя безпосереднього виживання.

Для Арґо, то були відомості. Вона знала все найнеобхідніше: де знаходилися небезпечні монстри і найефективніші місцини для полювання. Ці ж знання давали їй упевненість і холодну голову, що збільшувало шанси на виживання.

Яка ж тоді моя? Мабуть, меч за спиною. Точніше, відчуття, коли ми з моїм мечем стаємо одним цілим. У цьому розумовому стані я спромігся перебувати лише кілька разів, проте бажання керувати всією міццю й бути найкращім у цій царині, надавало жагу до життя. Тож причина, чому я вклався в гострість із міцністю, а не точність і прудкість очевидна: перші збільшували чисто чисельну силу, утім інші налаштовували втілення системи. Себто, міняли саме сприйняття оруди мечем.

Але тоді...

Як щодо фехтувальниці на передовій лабіринту? Яка в неї "суть"? Я переніс її із донжона (у спосіб, котрий ніколи не розповім їй), та якби мене там не було, чи справді вона б загинула? Я міг запросто уявити, як вона, ледь тягнучи ноги, чвалала до наступного кобальта, і завдяки своїй лінеар розправлялася з тварюкою.

Що змусило її зазнати такої жорстокої низки битв? Що тоді підтримувало її жагу до життя? Вона мала володіти силою волі, котру я не здатен був навіть уявити.

— Може, слід було заплатити Арґо п'ятсот кол. — Пробурмотів я. Тоді тряхнув головою й поглянув вище.

Залиті в біле вітряки, котрі являлися визначальним символом Толбани, віддавали злегка жовтуватим. Зараз трохи за третю годину – якраз час, аби перекусити перед виснажливими рейдовськими зборами.

Вони точно будуть бурхливими.

Розлом поміж гравцями ''SAO'', котрий донині вважали за краще затемнювати – непрохідна прогалина між бета-тестерами й новачками, сьогодні вперше проясниться...

Існував лиш один кшталт відомостей, котрі Миша Арґо не погоджувалася продавати – чи є той, чи інший бата-тестером. Усякі колишні тестери, котрі, попри інші обличчя, мали де-не-де схожі голоси та ймення, умисно намагатись уникати прямих стичок. Оця от зустріч – не виняток. Що Арґо, що я, знали – інший був із бети, однак цю тему ми відклали на довгі світлові роки.

Привід тому вкрай простий: нагальне визнання бета-тестером могло коштувати гравцю життя.

Не через монстрів у донжоні. Вештаючися самому за межами безпечних місцин, з тобою б розправилися юрби новачків, адже вірилося, що в смерті близько двох тисяч плеєрів винні лише бета-тестери.

Тут мені вже нічого не вдіяти.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 3

2022-12-10T19:11:24Z

KvGzzf: Created page with "Айнкрад є подібним конусу, тож перший його ярус – найширший, мав кругляву поверхню, кілометрів..."

Айнкрад є подібним конусу, тож перший його ярус – найширший, мав кругляву поверхню, кілометрів десять в омаху зі площею близько вісімдесяти квадратів. До прикладу, площа міста Каваґое в префектурі Сайтама, котре налічує понад триста тисяч мешканців, не перевищувала десяти квадратів.

Через такі розміри, у ньому знаходилося чимало різноманітностей.

По північ суші, кілометр в омаху, розташовувалося Місто Починань, оточене напівкруглою стіною, котра нагадувала замок. Поза ним струменіли поля, заповнені кабанами та вовками, а також усілякими комашиними монстрами, на кшталт черв'яків, жуків та ос.

За луками, на північний захід, розкидався густий ліс, а на схід, переповнені болотами, низовини. У кожній місцині, що то гори, долини чи руїни, є відповідний тип монстрів. А на північному краю поверху – триста метрів в омаху й сотня ввись, височіла кремезна вежа – лабіринт першого поверху.

Окрім Міста Починань, рівень був усіяний купою інших поселень різноманітних розмірів. Найбільше з них (лише близько двох сотень метрів у пролозі) – Толбана. Долинне місто, що є найближчім до лабіринту поверху.

Уперше гравець навідав був це сумирне містечко, заставлене велетенськими вітряками, трьома тижнями після запуску Sword Art Online.

За той час уже понад тисячу вісімсот плеєрів втратили життя.

Ми із загадковою фехтувальницею залишили ліс, досі дотримуючися певної відстані, і пройшли через північні ворота Толбани. У полі зору з'явилася познака «INNER AREA», повідомляючи, що тепер це безпечна частина міста. Раптом я відчув, як на плечі звалилася втома від довго дня, і мої вуста відпустили тяжкий подих.

Якщо мені так погано, залишивши місто лишень цього ранку, то фехтувальниця, що йшла позаду, мала почуватися куди гірше. Я обернувся поглянути, однак не помітив бодай хитання високих чобіт. Кілька годин сну не стерли б виснагу віді трьох днів бойовищ на передовій, тож вона, мабуть, володіла чималою силою волі. Здавалася, що повернення до міста було можливістю розпружити тіло й ум (віртуальні змінні, що у цім світі є тотожними), але вона, видко, була не в настрої для настанов.

Натомість я мовив коротко й ясно — Збори на міській площі, о шістнадцятій годині.

— ...

Обличчя під каптуром злегка кивнуло, і вона пройшла повз мене.

Легкий вітерець, котрий шугав долинним містом, колихав уже віддалілу її накидку. Я привідкрив рота, однак не знайшов, що сказати. Якщо подумати, такий самітник, котрий програв останній місяць у соло, не мав права вимагати люб'язності від усіх інших. Єдине, про що я мав турбуватися – як зберегти власне життя.

— Дивна дівчина, та? — Промимрив голос позаду. Я відірвав погляд од фехтувальниці й повернувся. — На взір, була за крок до смерті, однак минула її. Точно нова́чка, та рухи її гострі мов сталь. Хто б то був?

Високий голос, що під кінець речення перетік до дивного гундосого присвистування, належав маленькій і верткій гравчині, що є на цілу голову нижчою за мене. Як і я, вона носила лише пальто та шкіряну броню. Знаряддя на її талії – маленькі пазурі та кілька голочок, не мали вигляд озброєння, з котрим зазвичай приходять на передову, утім за зброю вона мала ніц не лезо меча.

Знаєш фехтувальницю? — Спитав я мимо волі, і скорчився, уже передбачивши відповідь. Як я й думав, дівчинка здійняла руку, розтопивши усі п'ять пальців.

— Зроблю знижку. П'ять сотень кол.

Її усміхнене обличчя мало одну вельми виразну рису.

Вона використала косметичний предмет, аби намалювати три риски, на штиб звірячих вусів, собі на кожній щоці. У поєднанні з її короткими рудуватими кучерями, усе в цілому нагадувало гризуна.

Я запитував був чому вона носить такий образ, але у відповідь отримав тільки. — Ти ж не питаєш дівчину, чом та наносить макіяж, еге? Скажу за сто тисяч кол. — Тож розгадка досі була таємницею.

Я заприсягнув собі, що одного дня, направду розживуся рідкісним предметом, і заплачу ту непомірну суму, тільки щоб витягнути з неї відповідь.

— Не до вподоби мені виторговувати дівочі таїнства. — Бовкнув я суворо.

— Хі-хі! Гарний настрій маєш. — сказала вона з усмішкою. Арґо Миша – найкраща торговка відомостями в Айнкраді, заливалася від сміху.

''Стережися – дехто якось застеріг мене. Потеревениш із Мишею п'ять хвилин, і та примудриться витягти з тебе сотню кол.'' Одначе, як вірити самій Арґо – вона ніколи не продавала сумнівних відомостей. Миша завжди платила повідомнику за вісті, котрі вважала цінними, а перетворювала їх на продукт, лише коли переконається, що історія поважна. Нічого дивного, що шмат сумнівщини, проданий за чималий кошт, зруйнував би її репутацію. Тож, хоча це не те саме, що фармити інґредієнти в донжонах, утім така справа теж мала певні ризики.

Цікаво, але нащо гравчині подвоювати й так небезпечну роботу? Це питання ніяк не йшло з голови. Проте я усвідомлював, що як поставлю його – та видасть інший рахунок на сто тисяч кол. Того то я прочистив горлянку і сказав.

— Тож, знов-таки твоя справа поступилася посередницьким переговорам?

Тепер-то Арґо насупилася. Вона поглянула навсебіч і торкнула пальцем моєї спини, кличучи до найближчого провулку. За дві години до стратегічних зборів, лише кілька гравців тинялися містом, утім для її зажитої слави вартової секретів, було важливо, щоб нас ненароком не почули.

Арґо пройшла до першої вулички й притулила спину до стіни будинку (де мешкали NPC, звісно ж), тоді кивнула.

— Та, слушно. Піднято до двадцяти дев'яти тисяч восьмисот кол.

— Двад''''Курсивний текст''''цяти дев'яти, га? — Я скривився і знизав плечима. — Даруй, моя відповідь та ж, ціна не має значення. Не продається.

— Я те й казала замовнику, та що поробиш?

Основна справа Арґо є продаж відомостей, проте, на додачу, відмінний показник AGI* вона використовувала як гонець. Зазвичай, та просто доставляє поодинокі короткі словесні або письмові повідомлення, але останній тиждень вона стала магістраллю поміж мною і кимось украй настирливим... якщо не явно нахабним.

''AGI (англ. agility) – спритність.''

Він (чи вона) прагнули придбати мій Еніл Блейд +6 (3S3D).

У ''SAO'', система вдосконалення спорядження є доволі проста, як для сучасного MMORPG. Мається п'ять показників: Sharpness (гострість), Quickness (прудкість), Accuracy (точність), Heaviness (тяжкість) і Durability (міцність). За певну ціну, NPC* або ж гравці-ковалі могли спробувати підняти для вас певний стат*. Як і в інших таких іграх, кожен із них потребував особливих матеріалів, а також була певна ймовірність невдачі.

''NPC (англ. non-player character) – Неігровий персонаж.''

''Стат (англ. stat) – певний чисельний показник.''

Коли показник успішно підіймався, до імені предмета додавалося +1, +2 і так далі. Однак ви не дізнаєтеся самих статів, допоки не візьмете спорядження безпосередньо до рук і не відкриєте властивості. Та й довго було щоразу казати: "один до гострості, два до тяжкості", торгуючи одне з одним. Отож, предмет на +4, де 1 до точності, два до тяжкості й 1 до міцності, називався б: "1A2H1D".

Мій Еніл Блейд +6 (3S3D), був підвищений у гострість і міцність на три одиниці. Аби так поліпшити його на першім поверсі, потрібно чимало наполегливості та вдачі. Небагато гравців вирішували качати навички ковальства, погіршуючи цим власні умови виживання. А NPC ковалі, попри їхню схожість із ґномами, мали не надто втішні навички.

Сама зброя, навіть непрокачана, є нагородою за вельми складаний квест, а із такими числами – це було найкраще, що плеєр спромігся би знайти на першому поверсі. Утім, він і досі початкове спорядження. Я мав змогу прокачати його ще кілька разів, та все одно знайду кращий меч на третім чи четвертім поверсі, і процес розпочнеться знову.

Позатак я довго оцінював спонуки замовника Арґо заплатити сумище у 29 800 кол за таку от річ. У перемовинах віч-на-віч, я би просто спитав покупця. Та не знаючи навіть імені, довідатися щось про нього було неможливо.

— І скільки заплатили за мовчання? Тисячу? — Спитав я. Арґо кивнула.

— Та. Скажу, що так. Бажаєш підвищити ставки?

— Гм... один к*? Гхмм.

К – тисяча.

Оцей от "хабар" був передплатою Покупця X за невідомість. Як я погоджуся заплатити 1 100 кол, Арґо відправить на ту сторону повідомлення, де спитає, чи не дасть той 1 200. Тоді я б підвищив до 1 300 і так далі. Якщо вийду переможцем із цього торгового двобою, то дізнаюся ім'я покупця, однак під кінець я б лишився майже без коштів. Хіба ж не дурість?

— Добре... тож ти – посередник, заробляєш, навіть нічого не продавши? Віддам честь твоїй справі. — Буркнув я. Вусате обличчя Арґо попливло в усмішці, і вона видала зі сміхом.

— То ж найкраща частина, бач? Продаючи комусь певні відомості, я одразу маю історію, що: "той-то купив ті-то відомості". Подвійний зиск!

У дійснім житті, юрист ніколи не розкривав імені свого замовника, утім операючися на гасло Миші: "усякі відомості мають ціну", вона, видко, не сприймала це за табу. Кожен, хто хотів із нею співпрацювати, мав бути заздалегідь готовим продати власне ім'я. Але коли її здібності такі чудові, то хто скаржитиметься на ціну?

— Даси знати, як якась плеєрка захоче моїх таємниць, і я перекуплю її першим. — Сказав я примарніло. Арґо ж знову зареготіла, тоді повернула помірковане обличчя.

— Гаразд, скажу замовнику, що ти вкотре відмовив. Навіть натякну, яко зможу, щоб облишили марну справу. Па-па, Кі-бо.

З помахом руки, Миша гайнула провулком із хуткістю, що відповідала її прозвиську. Споглядаючи, як поблиск золотаво-каштанових кучерів миттєво змішавсь у натовпі, я прийшов до думки, що вона все ж не дасть себе скривдити.

За перший місяць смертельної гри ''SAO'', я вивчив декілька речей.

Що для плеєра визначало ймовірність життя чи погибелі? Нескінченна кількість вірогідностей: наявність зіль, знання де вийти з донжона тощо. Однак десь посеред цього виру факторів була "суть". Дещо, на що всі безсумнівно покладалися. Інакше кажучи, твоє "головне озброєння" – знаряддя безпосереднього виживання.

Для Арґо, то були відомості. Вона знала все найнеобхідніше: де знаходилися небезпечні монстри і найефективніші місцини для полювання. Ці ж знання давали їй упевненість і холодну голову, що збільшувало шанси на виживання.

Яка ж тоді моя? Мабуть, меч за спиною. Точніше, відчуття, коли ми з моїм мечем стаємо одним цілим. У цьому розумовому стані я спромігся перебувати лише кілька разів, проте бажання керувати всією міццю й бути найкращім у цій царині, надавало жагу до життя. Тож причина, чому я вклався в гострість із міцністю, а не точність і прудкість очевидна: перші збільшували чисто чисельну силу, утім інші налаштовували втілення системи. Себто, міняли саме сприйняття оруди мечем.

Але тоді...

Як щодо фехтувальниці на передовій лабіринту? Яка в неї "суть"? Я переніс її із донжона (у спосіб, котрий ніколи не розповім їй), та якби мене там не було, чи справді вона б загинула? Я міг запросто уявити, як вона, ледь тягнучи ноги, чвалала до наступного кобальта, і завдяки своїй лінеар розправлялася з тварюкою.

Що змусило її зазнати такої жорстокої низки битв? Що тоді підтримувало її жагу до життя? Вона мала володіти силою волі, котру я не здатен був навіть уявити.

— Може, слід було заплатити Арґо п'ятсот кол. — Пробурмотів я. Тоді тряхнув головою й поглянув вище.

Залиті в біле вітряки, котрі являлися визначальним символом Толбани, віддавали злегка жовтуватим. Зараз трохи за третю годину – якраз час, аби перекусити перед виснажливими рейдовськими зборами.

Вони точно будуть бурхливими.

Розлом поміж гравцями ''SAO'', котрий донині вважали за краще затемнювати – непрохідна прогалина між бета-тестерами й новачками, сьогодні вперше проясниться...

Існував лиш один кшталт відомостей, котрі Миша Арґо не погоджувалася продавати – чи є той, чи інший бата-тестером. Усякі колишні тестери, котрі, попри інші обличчя, мали де-не-де схожі голоси та ймення, умисно намагатись уникати прямих стичок. Оця от зустріч – не виняток. Що Арґо, що я, знали – інший був із бети, однак цю тему ми відклали на довгі світлові роки.

Привід тому вкрай простий: нагальне визнання бета-тестером могло коштувати гравцю життя.

Не через монстрів у донжоні. Вештаючися самому за межами безпечних місцин, з тобою б розправилися юрби новачків, адже вірилося, що в смерті близько двох тисяч плеєрів винні лише бета-тестери.

Тут мені вже нічого не вдіяти.

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-12-10T18:43:01Z

KvGzzf:

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-12-04T18:27:28Z

KvGzzf:

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2

2022-12-03T18:58:55Z

KvGzzf:

У мить удару об підлогу, єдина думка майнула в її голові: "Цікаво, що стається, коли ти непритомнієш у віртуальному світі?"

Втрата свідомості – це раптова відмова мозку, зумовлена зупинкою кровотоку. Трапитися таке може за різноманітних причин: несправність серця або судин, недокрів'я, низький тиск, гіпервентиляція. Але у повному VR зануренні, фізичне тіло непорушно лежало на ліжку чи спинці стільця. Та й, очевидно, кожного, хто застряг у цій грі смерті госпіталізували до найближчого медзакладу, де повсякчас за ними стежили і забезпечували необхідними медикаментам. Важко було уявити, як хтось непритомніє тільки з фізичних причин.

Усі ці думки промчали її млілою свідомістю, і врешті-решт спростилися до одного речення: "Мене це більше не хвилює".

Ніщо вже не мало значення. Тут вона і помре. Зомлівши посеред лабіринту, що його боронили смертоносні монстри, наївно думати, ніби вона безпечно вибереться із такого становища. Поряд був інший гравець, одначе він не ризикуватиме власним життям, щоб урятувати незнайомку.

Крім того, як би той спас її? Вага, котру гравець здатен був нести у віртуальному світі твердо керувалася системою.

У глибині такого небезпечного донжона, усякий плеєр, що є змоги, набивався зіллями та запасним спорядженням, і це не враховуючи усю зібрану здобич. Годі й уявляти, як хтось тягне ще одну людину з усім цим.

Тоді вона дещо збагнула.

Думки, котрі мали б гайнути її млілим мозком, тривали якось задовго. Причому понизу був лише твердий камінь, то як вона відчувала щось таке м'яке та ніжне, що тиснуло на її спину? Чомусь, їй було тепло. Навіть легкий вітерець обдував її щоку.

Спочатку, дівчина насильно прирозплющила очі.

Перед нею був не темний донжон, обнесений товстими стінами. А галявина посеред лісу, оточена старожитніми, вкритими золотавим мохом, деревами і тернистими кущами, що рясніли квіточками. Вона зомліла... ні, спала була на м'якому трав'яному килимі, посеред круглявої поляни, омахом зо вісім метрів.

Але... як? Вона втратила свідомість глибоко в донжоні, то як змогла дістатися аж до цієї місцини просто неба?

Відповідь знаходилася на дев'яносто градусів праворуч.

Сіра тінь, біля підніжжя аж надто величезного дерева тримала чималий меч в обох руках, опершися головою в піхви. Обличчя ховалося попід довгим чорнявим чубом, проте приглядаючися до спорядження та стану, то мусив бути той самий плеєр, що говорив з нею за мить до втрати свідомості.

Він у якийсь спосіб одтягнув її з донжона до цього лісу. Дівчина вглядалася в ряди дерев, допоки не помітила ліворуч масивну вежу, височілу до стелі, більш ніж за сто мертів звідсіль. Лабіринт першого поверху Айнкрада.

Вона повернулася направо. Плечі хлопця, ніби відчувши порух, здригнулися під сірим шкіряним плащем, а голова трохи піднялася. Навіть у полудневому сонці, очі його були чорні мов беззоряна ніч.

Одразу ж, як вона схрестила погляди з цими чорнезними зіницями, маленький вогник спалахнув далеко на відтинках її свідомості.

— Не слід було... тобі силуватися. — Процідила Асуна Юкі крізь стиснуті зуби.

Відколи потрапила в цей світ, Асуна задавала собі те саме питання сотні, як не тисячі разів.

Чому вона вирішила зіграти в цю новопридбану консоль, якщо та була навіть не її? Навіщо вдягла шолом, сіла на крісло з високою спинкою й вирекла початкову вказівку?

Асуна не купувала NerveGear – VR інтерфейс мрій, що обернувся знаряддям погибелі; або ж ігровий картридж Sword Art Online – величезну в'язницю душ. То був її старший брат, Коїчіро. Однак навіть він не був відеоґеймером, тим паче в MMORPG. Як син представницького директора RCT – найбільшої промисловості електроніки в країні, він навчався всьому необхідному, аби стати батьковим спадкоємцем, а всяке, що непов'язане з цим – викреслювалося з його життя. Чому він був зацікавився NerveGear? Чому вибрав SAO? Для неї це досі лишалося таємницею.

Одначе, за іронією долі, Коїчіро вже не отримає можливості зіграти в першу його відеогру. Позаяк у день запуску SAO, він був вимушений відправитись у відрядження закордон. Добою до того, за вечірнім столом, її брат відчайдушно сміявся, та вона, здавалося, таки відчула його щиру досаду.

Життя Асуни було не таке суворе, як Коїчіро, утім до кінця середньої школи, її ігровий досвід обмежувався всілякмим безкоштовнми застосунками на смартфоні. Про існуваннпя онлайн-ігор вона знала, але вже незабаром вступні іспити до старшої, тож приводів чи спонук цікавитися ними вона, вочевидь, не мала.

Таким чином в Асуни навіть не було пояснень, чому ввечері 6-го листопада, 2022 року, вона вирішила спати у кімнаті брата, одягнула вже налаштований NerveGear на голову, і мовила вказівку: "лінк старт"*.

Лінк старт (англ. link start) – почати з'єднання.

Єдине, що вона могла сказати – того дня все змінилося. Ні, усе скінчилося.

Асуна замкнулася в кімнаті заїжджого двору Міста Починань, чекаючи на закінчення тортур. Але за два тижні, жодного повідомлення так і не прийшло з дійсного світу, тож вона втратила надію на порятунок ззовні. Тоді ж, досі не звідавши повністю перший донжон, уже вмерла тисяча гравців, що дало їй чітке розуміння: дожидатися, доки гру пройдуть зсередини було марною тратою часу.

Увесь вибір, що зоставався – це як тобі померти.

Звісно, можна було чекати місяці, а то й роки, у межах безпечного міста. Проте ніхто не ручався, що правило, за котрим монстри не могли заходити в міста буде чинним вічно.

Асуна вважала за краще полишити місто, аніж скрутитися в темряві калачиком, і жити у страху перед прийдешнім. Вона користатиметься кожним інстинктом, б'ючися, навчаючись і зростаючи. А якщо зрештою виснажиться і згине, то принаймні не згає останні дні в тузі за минулим і оплакуючи втрачене майбутнє.

Біжи, несися й щезни. Мовби метеор, котрий згорів у атмосфері.

Так вона мислила, коли покинула проїжджий двір і рушила в пустку цього світу, не тямивши жоднісінького MMORPG терміна. Асуна придбала озброєння, вивчила єдину навичку й пішла шукати власну долю в глибині ще непідкореного лабіринту.

І нарешті, о четвертій ранку п'ятниці, 2-го грудня, перетнувши всяку межу битв, вона впала без тями од виснаги. І тут її квест мав би завершитися. Ім'я «Asuna», вирізьблене на Честені Душ попід Сталевим Палацом викреслилося, і всьому цьому настав би кінець.

Навіть так, це мало статися.

— Тобі не слід було. — Повторила Асуна. Чорноволосий мечник, спустившися, зронив погляд чорних мов ніч очей до долу. Дивовижна наївність у його діях здивувала дівчину, бо видавався він дещо старшим од неї.

За кілька секунд, її підозри вернулися, коли його вустами пройшла цинічна посмішка. — Я тебе не рятував. — Тихо зронив він. Це був хлопчачий голос, та щось у ньому приховувало його справжній вік.

— Чому ж тоді не зоставив мене там?

— Лише хотів уберегти дані твоєї карти. Якщо провела чотири дні на передовому краї, то мусила зарисувати гарненький шмат незвіданої місцини. Дати такому щезнути було б марнотратством.

Від логіки й прямоти пояснень їй перехопило подих. Більшість людей, що вона зустрічала переповідали якісь балачки про важливість життя, або, що всім потрібно єднатися – чого вона й очікувала. Асуна вже ладна була прорізатися (звісно, що усно) крізь усі ті нісенітниці, одначе практичність його відповіді позбавила її такої потреби.

— Гаразд. Тримай. — пробурмотіла вона, відкривши віконце. Асуна нарешті звикла до системного меню; тицяючи, отримала доступ до карти й скопіювала її в сувій пергаменту. Інша кнопка утворила предмет як ігровий об'єкт, і вона кинула його хлопцеві до ніг. — Тепер маєш жадане. На все добре.

Вона прибрала руки зі трави, щоб підвестися, але ноги й досі тремтіли. Годинник у віконці показував, що та пробула без тями цілих сім годин, однак її виснаження ще до ладу не минуло. Вона досі має зо три рапіри. Пішовши до донжона, Асуна сказала собі, що пробуде у вежі, допоки міцність останньої не впаде до половини.

Декілька підозр і надалі ховалися на затінках її розуму. Як цей мечник у сірім плащі спромігся витягти її з лабіринту до лісової поляни? І чому він пішов аж сюди, назовні, а не до найближчої безпечної смуги у вежі?

Так чи інакше, це не варте того, щоб розвертатися й питати в нього. Тож Асуна вернула ліворуч, у напрямі чорного, загрозливого лабіринту, і почала крок.

— Стривай, фехтувальнице.

— ...

Вона знехтувала й продовжила рух, але наступне, що він сказав змусило її завмерти.

— Ти ж робиш усе це, аби пройти гру, та? Не просто ж померти в донжоні. То чом тобі не прийти на збори?

— Збори? — Поцікавилася вона вголос. Лагідний вітерець доніс до її вух пояснення мечника.

— Сьогоніч в місті Толбана, що поблизу вежі, пройдуть збори. Там плануватимуть, як здолати боса лабіринту першого поверху.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 2

2022-12-03T18:47:24Z

KvGzzf: Created page with "У мить удару об підлогу, єдина думка майнула в її голові: "Цікаво, що стається, коли ти непритомні..."

У мить удару об підлогу, єдина думка майнула в її голові: "Цікаво, що стається, коли ти непритомнієш у віртуальному світі?"

Втрата свідомості – це раптова відмова мозку, зумовлена зупинкою кровотоку. Трапитися таке може за різноманітних причин: несправність серця або судин, недокрів'я, низький тиск, гіпервентиляція. Але у повному VR зануренні, фізичне тіло непорушно лежало на ліжку чи спинці стільця. Та й, очевидно, кожного, хто застряг у цій грі смерті госпіталізували до найближчого медзакладу, де повсякчас за ними стежили і забезпечували необхідними медикаментам. Важко було уявити, як хтось непритомніє тільки з фізичних причин.

Усі ці думки промчали її млілою свідомістю, і врешті-решт спростилися до одного речення: "Мене це більше не хвилює".

Ніщо вже не мало значення. Тут вона і помре. Зомлівши посеред лабіринту, що його боронили смертоносні монстри, наївно думати, ніби вона безпечно вибереться із такого становища. Поряд був інший гравець, одначе він не ризикуватиме власним життям, щоб урятувати незнайомку.

Крім того, як би той спас її? Вага, котру гравець здатен був нести у віртуальному світі твердо керувалася системою.

У глибині такого небезпечного донжона, усякий плеєр, що є змоги, набивався зіллями та запасним спорядженням, і це не враховуючи усю зібрану здобич. Годі й уявляти, як хтось тягне ще одну людину з усім цим.

Тоді вона дещо збагнула.

Думки, котрі мали б гайнути її млілим мозком, тривали якось задовго. Причому понизу був лише твердий камінь, то як вона відчувала щось таке м'яке та ніжне, що тиснуло на її спину? Чомусь, їй було тепло. Навіть легкий вітерець обдував її щоку.

Спочатку, дівчина насильно прирозплющила очі.

Перед нею був не темний донжон, обнесений товстими стінами. А галявина посеред лісу, оточена старожитніми, вкритими золотавим мохом, деревами і тернистими кущами, що рясніли квіточками. Вона зомліла... ні, спала була на м'якому трав'яному килимі, посеред круглявої поляни, омахом зо вісім метрів.

Але... як? Вона втратила свідомість глибоко в донжоні, то як змогла дістатися аж до цієї місцини просто неба?

Відповідь знаходилася на дев'яносто градусів праворуч.

Сіра тінь, біля підніжжя аж надто величезного дерева тримала чималий меч в обох руках, опершися головою в піхви. Обличчя ховалося попід довгим чорнявим чубом, проте приглядаючися до спорядження та стану, то мусив бути той самий плеєр, що говорив з нею за мить до втрати свідомості.

Він у якийсь спосіб одтягнув її з донжона до цього лісу. Дівчина вглядалася в ряди дерев, допоки не помітила ліворуч масивну вежу, височілу до стелі, більш ніж за сто мертів звідсіль. Лабіринт першого поверху Айнкрада.

Вона повернулася направо. Плечі хлопця, ніби відчувши порух, здригнулися під сірим шкіряним плащем, а голова трохи піднялася. Навіть у полудневому сонці, очі його були чорні мов беззоряна ніч.

Одразу ж, як вона схрестила погляди з цими чорнезними зіницями, маленький вогник спалахнув далеко на відтинках її свідомості.

— Не слід було... тобі силуватися. — Процідила Асуна Юкі крізь стиснуті зуби.

Відколи потрапила в цей світ, Асуна задавала собі те саме питання сотні, як не тисячі разів.

Чому вона вирішила зіграти в цю новопридбану консоль, якщо та була навіть не її? Навіщо вдягла шолом, сіла на крісло з високою спинкою й вирекла початкову вказівку?

Асуна не купувала NerveGear – VR інтерфейс мрій, що обернувся знаряддям погибелі; або ж ігровий картридж Sword Art Online – величезну в'язницю душ. То був її старший брат, Коїчіро. Однак навіть він не був відеоґеймером, тим паче в MMORPG. Як син представницького директора RCT – найбільшої промисловості електроніки в країні, він навчався всьому необхідному, аби стати батьковим спадкоємцем, а всяке, що непов'язане з цим – викреслювалося з його життя. Чому він був зацікавився NerveGear? Чому вибрав SAO? Для неї це досі лишалося таємницею.

Одначе, за іронією долі, Коїчіро вже не отримає можливості зіграти в першу його відеогру. Позаяк у день запуску SAO, він був вимушений відправитись у відрядження закордон. Добою до того, за вечірнім столом, її брат відчайдушно сміявся, та вона, здавалося, таки відчула його щиру досаду.

Життя Асуни було не таке суворе, як Коїчіро, утім до кінця середньої школи, її ігровий досвід обмежувався всілякмим безкоштовнми застосунками на смартфоні. Про існуваннпя онлайн-ігор вона знала, але вже незабаром вступні іспити до старшої, тож приводів чи спонук цікавитися ними вона, вочевидь, не мала.

Таким чином в Асуни навіть не було пояснень, чому ввечері 6-го листопада, 2022 року, вона вирішила спати у кімнаті брата, одягнула вже налаштований NerveGear на голову, і мовила вказівку: "лінк старт"*.

Лінк старт (англ. link start) – почати з'єднання.

Єдине, що вона могла сказати – того дня все змінилося. Ні, усе скінчилося.

Асуна замкнулася в кімнаті заїжджого двору Міста Починань, чекаючи на закінчення тортур. Але за два тижні, жодного повідомлення так і не прийшло з дійсного світу, тож вона втратила надію на порятунок ззовні. Тоді ж, досі не звідавши повністю перший донжон, уже вмерла тисяча гравців, що дало їй чітке розуміння: дожидатися, доки гру пройдуть зсередини було марною тратою часу.

Увесь вибір, що зоставався – це як тобі померти.

Звісно, можна було чекати місяці, а то й роки, у межах безпечного міста. Проте ніхто не ручався, що правило, за котрим монстри не могли заходити в міста буде чинним вічно.

Асуна вважала за краще полишити місто, аніж скрутитися в темряві калачиком, і жити у страху перед прийдешнім. Вона користатиметься кожним інстинктом, б'ючися, навчаючись і зростаючи. А якщо зрештою виснажиться і згине, то принаймні не згає останні дні в тузі за минулим і оплакуючи втрачене майбутнє.

Біжи, несися й щезни. Мовби метеор, котрий згорів у атмосфері.

Так вона мислила, коли покинула проїжджий двір і рушила в пустку цього світу, не тямивши жоднісінького MMORPG терміна. Асуна придбала озброєння, вивчила єдину навичку й пішла шукати власну долю в глибині ще непідкореного лабіринту.

І нарешті, о четвертій ранку п'ятниці, 2-го грудня, перетнувши всяку межу битв, вона впала без тями од виснаги. І тут її квест мав би завершитися. Ім'я «Asuna», вирізьблене на Честені Душ попід Сталевим Палацом викреслилося, і всьому цьому настав би кінець.

Навіть так, це мало статися.

— Тобі не слід було. — Повторила Асуна. Чорноволосий мечник, спустившися, зронив погляд чорних мов ніч очей до долу. Дивовижна наївність у його діях здивувала дівчину, бо видавався він дещо старшим од неї.

За кілька секунд, її підозри вернулися, коли його вустами пройшла цинічна посмішка. — Я тебе не рятував. — Тихо зронив він. Це був хлопчачий голос, та щось у ньому приховувало його справжній вік.

— Чому ж тоді не зоставив мене там?

— Лише хотів уберегти дані твоєї карти. Якщо провела чотири дні на передовому краї, то мусила зарисувати гарненький шмат незвіданої місцини. Дати такому щезнути було б марнотратством.

Від логіки й прямоти пояснень їй перехопило подих. Більшість людей, що вона зустрічала переповідали якісь балачки про важливість життя, або, що всім потрібно єднатися – чого вона й очікувала. Асуна вже ладна була прорізатися (звісно, що усно) крізь усі ті нісенітниці, одначе практичність його відповіді позбавила її такої потреби.

— Гаразд. Тримай. — пробурмотіла вона, відкривши віконце. Асуна нарешті звикла до системного меню; тицяючи, отримала доступ до карти й скопіювала її в сувій пергаменту. Інша кнопка утворила предмет як ігровий об'єкт, і вона кинула його хлопцеві до ніг. — Тепер маєш жадане. На все добре.

Вона прибрала руки зі трави, щоб підвестися, але ноги й досі тремтіли. Годинник у віконці показував, що та пробула без тями цілих сім годин, однак її виснаження ще до ладу не минуло. Вона досі має зо три рапіри. Пішовши до донжона, Асуна сказала собі, що пробуде у вежі, допоки міцність останньої не впаде до половини.

Декілька підозр і надалі ховалися на затінках її розуму. Як цей мечник у сірім плащі спромігся витягти її з лабіринту до лісової поляни? І чому він пішов аж сюди, назовні, а не до найближчої безпечної смуги у вежі?

Так чи інакше, це не варте того, щоб розвертатися й питати в нього. Тож Асуна вернула ліворуч, у напрямі чорного, загрозливого лабіринту, і почала крок.

— Стривай, фехтувальнице.

— ...

Вона знехтувала й продовжила рух, але наступне, що він сказав змусило її завмерти.

— Ти ж робиш усе це, аби пройти гру, та? Не просто ж померти в донжоні. То чом тобі не прийти на збори?

— Збори? — Поцікавилася вона вголос. Лагідний вітерець доніс до її вух пояснення мечника.

— Сьогоніч в місті Толбана, що поблизу вежі, пройдуть збори. Там плануватимуть, як здолати боса лабіринту першого поверху.

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-12-03T18:45:55Z

KvGzzf:

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-29T18:17:59Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.'''''

'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''

'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Еніл Блейд – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

'''''Еніл Блейд (англ. Anneal Blade) – Гартований Меч.'''''

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною. Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?

Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.

Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-28T12:56:16Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.'''''

'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''

'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною. Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?

Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.

Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-28T12:53:54Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.'''''

'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''

'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*.
Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною. Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?

Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.

Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-28T12:50:29Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.'''''

'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''

'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*.

Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною.

Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?
Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.
Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-28T12:49:11Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.

Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.

Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.

'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо''''"
'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''

'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''

Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.

Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.

Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.

Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.

'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''

Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.

'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''

Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.

'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''

Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.

Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.

'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''

Та все ж...

Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.

Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.

Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.

Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.

Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.

— Дещо оверкіл, як на мене.

Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.

Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.

Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.

Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.

Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.

Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.

'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''

Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.

Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.

Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.

— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*.

Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.

'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''

Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.

– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?

Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.

У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.

''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.

Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.

'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''

Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною.

Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.

Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.

— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.

— ...До дому вертатися?
Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.
Натомість я доповнив мою минулу тезу.

— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.

Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.

— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.

— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?

— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.

Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''

— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.

Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...

— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.

Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.

— Так чи інакше, усі помремо.

Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.

— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…

Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.

Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T12:09:49Z

KvGzzf:

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-28T03:19:27Z

KvGzzf:

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.
Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.
Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.
'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо''''"
'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''
'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''
Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.
Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.
Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.
Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.
'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''
Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.
'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''
Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.
'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''
Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.
Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.
'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''
Та все ж...
Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.
Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.
Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.
Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.
Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.
— Дещо оверкіл, як на мене.
Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.
Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.
Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.
Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.
Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.
Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.
'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''
Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.
Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.
Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.
— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.
'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''
Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.
– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?
Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.
У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.
''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.
Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.
'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''
Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною.
Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.
Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.
— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.
— ...До дому вертатися?
Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.
Натомість я доповнив мою минулу тезу.
— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.
Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.
— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.
— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?
— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.
Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''
— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.
Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...
— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.
Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.
— Так чи інакше, усі помремо.
Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.
— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…
Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.
Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online ~Ukrainian Version~:Registration Page

2022-11-28T03:11:12Z

KvGzzf:

Примітка: кожен переклад випускається з різною швидкістю (так як це роблять ентузіасти).

== Реєстрація ==
*Переклад відбувається за принципом "Хто першим прийшов, той і переводить". Будь ласка, зареєструйте тут розділи, над якими збираєтеся працювати. *Бажано час від часу вказувати прогрес перекладу (у відсотках) - просто з ввічливості.
*Максимальна кількість глав, над якими рекомендується працювати одночасно - не більше половини в будь-якій книзі.
*Максимальна кількість перекладачів на одну книгу - два.
*Максимальна кількість книг, в яких ви активні - одна.
*всі перераховані вище умови можуть бути змінені за згодою між учасниками проекту.

== '' Sword Art Online '' ==
=== Том 1 ===
::*Розділ 1
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5
::*Розділ 6
::*Розділ 7
::*Розділ 8
::*Післямова

=== Том 2 ===
::*Передмова
::*Розділ 1
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5
::*Післямова

== '' Sword Art Online: Progressive '' ==

=== Том 1 ===
==== Арія Беззоряної Ночі====
::*Розділ 1 – Завершено
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5
::*Розділ 6
::*Розділ 7
::*Розділ 8
::*Розділ 9
::*Розділ 10
::*Розділ 11
::*Розділ 12
::*Розділ 13
::*Розділ 14
::*Розділ 15
==== Інтелюдія ====
::*Інтелюдія
==== Рондо Тендітного Меча====
::*Розділ 1
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T03:09:00Z

KvGzzf:

Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1

2022-11-28T03:07:00Z

KvGzzf: Created page with "Якось, я бачив справжню падаючу зірку. Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати...."

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.
Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.
Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.
'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо''''"
'''''Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.'''''
'''''MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''
Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.
Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.
Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.
Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.
'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''
Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.
'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''
Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.
'''''Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.'''''
Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.
Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.
'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''
Та все ж...
Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.
Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.
Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.
Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.
Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.
— Дещо оверкіл, як на мене.
Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.
Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.
Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.
Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.
Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.
Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.
'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''
Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.
Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.
Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.
— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.
'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''
Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.
– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?
Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, ''Sword Art Online'', одчинило свої двері десь як місяць тому.
У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це ''SAO'', де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.
''SAO'' більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.
Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.
'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''
Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною.
Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.
Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.
— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.
— ...До дому вертатися?
Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.
Натомість я доповнив мою минулу тезу.
— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.
Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.
— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.
— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?
— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.
Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''
— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.
Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...
— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.
Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.
— Так чи інакше, усі помремо.
Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.
— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…
Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.
Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T02:51:58Z

KvGzzf:

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T02:49:20Z

KvGzzf: /* Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1 */ new section

[[Image:Sword_Art_Online_Vol_01_cover.jpg|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Sword Art Online (ソードアート・オンライン, Sōdoāto Onrain) – серія ранобе Рекі Кавахари, ілюстратор — Абок. Наразі налічує 25 томів.

Sword Art Online: Progressive (ソードアート・オンラインプログレッシブ) – спін-оф серія, що є перезапуском арки Айнкруду. Наразі налічує 8 томів.

Серія Sword Art Online доступна такими мовами:
*[[Sword_Art_Online_~Deutsche_Version~|Deutsch (Німецька)]]
*[[Sword_Art_Online_~Czech_Version~|Česky (Чеська)]]
*[[Sword_Art_Online_PL|Polski (Польська)]]
*[[Sword_Art_Online_~Russian_Version~|Русский (Російська)]]
*[[Sword_Art_Online_Bahasa_Indonesia|Bahasa Indonesia (Індонезійська)]]
*[[Sword_Art_Online_~Italian_Version~|Italiano (Італійська)]]
*[[Sword_Art_Online_~Brazilian_Portuguese~|Português Brasileiro (Базильска португальська)]]
*[[Sword_Art_Online_~Vietnamese_Version~|Tiếng Việt (Vietnamese)]]
*[[Sword_Art_Online_~Versión_Española~|Español (іспанська)]]
*[[Sword_Art_Online - Français|Français (Французька)]]
*[[Sword_Art_Online_Saling Tagalog|Filipino (Tagalog)]]
*[[Sword_Art_Online_BE|Nederlands (Дацька)]]
*[[Sword_Art_Online_Bikol|Bikolano]]
*[[Sword_Art_Online ~Lithuanian~|Lietuvių (Lithuanian)]]
*[[Sword Art Online Hungarian Version|Magyar (Hungarian)]]
*[[Sword Art Online_Arabic Version|العربية (Арабська)]]

== Синопсис ==
У 2022 році світ побачив багатокористувацьку онлайнову рольову гру (VRMMORPG) Sword Art Online типу віртуальна реальність. З нейронним приводом, NerveGear, який стимулює п'ять відчуттів користувачів через їх мозок, гравці можуть випробовувати та контролювати в грі своїх персонажів за допомогою розуму. Але 6 листопада 2022 року відбувається неочікувана подія, коли Акіхіко Каяба, творець SAO, перешкоджає гравцям вийти з неї. Акіхіко повідомляє гравцям про їхні проблеми, що, якщо вони хочуть бути вільними і вийти з гри, вони повинні досягти 100 поверху вежі гри і перемогти фінального боса. Проте якщо їх аватари помруть у грі, теж саме буде і з їхніми тілами, які наразі перебувають в реальному світі. Десять тисяч гравців, які застрягли в смертносному скрутному становищі, та Кіріто, досвідчений гравець, який тестував бета-версію гри, починають боротьбу за своє життя, щоб бути вільними. Поряд із Асуною, своєю подругою та коханою, а також друзями, Кіріто та його союзники стикаються з численними перешкодами. Їм доведеться дізнатися про справжню мету SAO.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожен розділ після редакторських правок має відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі розділи, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проєкту.'''

== ''Sword Art Online '' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[Image:Sword_Art_Online_Vol_01_cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===
==== Айнкрад ====
::*[[SAO (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[Image:Sword Art Online Vol 02 - cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 2 ===
==== Айнкрад ====
::*[[SAO (укр):Том 2 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[SAO (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== ''Sword Art Online: Progressive'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[Image:Sword_Art_Online_Progressive_Vol_1_-_001.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===
==== Арія Беззоряної Ночі ====
::*[[SAO (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 3|Розділ]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 10|Розділ 10]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 11|Розділ 11]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 12|Розділ 12]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 13|Розділ 13]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 14|Розділ 14]]
==== Інтелюдія ====
::*[[SAO (укр):Том 1 Інтелюдія|Інтелюдія]]
==== Рондо Тендітного Меча ====
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 1_1|Розділ 1]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 2_1|Розділ 2]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 3_1|Розділ 3]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Розділ 4_1|Розділ 4]]
::*[[SAO (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Sword Art Online ~Ukrainian Version~}}

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:Dengeki Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]

== Sword Art Online: Покроково – Том 1: Арія беззоряної ночі – Розділ 1 ==

Якось, я бачив справжню падаючу зірку.
Не на мандрівці під зоряним небом, а з вікна моєї кімнати. Нічого незвичного для мешканців місцин із чистим небом і безпросвітними ночами. Проте мій будинок у Каваґое, що в префектурі Сайтама, не підпадав під жоден із цих пунктів. Побачити можна було хіба що найяскравіші зорі, що їх видно неозброєним оком.
Але однієї зимової ночі так сталося, що я поглянув у вікно та зловив короткий поблиск, котрий, на тлі міських вогнів, плинув насторч пелені беззоряного неба. То був клас п'ятий чи четвертий, і моя тодішня безневинність вирішила загадати бажання... змарнувавши його на найбезглуздішу, що тільки можна уявити, річ: "Бажаю, щоб наступний монстр скинув рідкісний предмет". Я саме ґріндив* на левелап* у найулюбленішому тогочасному MMORPG*.
'''''Ґрінд (англ. grind) – повторювані дії гравця, що спрямовані на отримання внутрішньої вигоди, прокачки тощо.
Левелап (англ. level-up) – підняття рівня.
MMORPG (Massively Multiplayer Online Role-Playing Game) – багатокористувальницька онлайнова рольова гра. Далі зустрінеться ця абревіатура з VR- (Virtual reality) – у віртуальній дійсності.'''''
Зірку, таких же кольору та швидкості, я побачив три (чи то чотири) роки потому.
Однак не в телескопа, і не спалахом на темно-сірому небі. Це було в похмурім лабіринті, створеному NerveGear – першим у світі інтерфейсом повного занурення.
Те, як фехтувальник боровся – «одержимо» – усе, що спадало на думку.
Він плече в плече промчав повз неотесану сокиру напівгуманоїда 6-го рівня на ймення «Ruin Kobold Trooper»*, що аж моєю спиною пробігли мурашки. Опісля трьох успішних огинань, кобальт остаточно втратив рівновагу, і той чимдуж увігнав навичку мечника в безпорадного звіра.
'''''Ruin Kobold Trooper – з англійської: Руїнний Кобальт-Штурмовик.'''''
Використав він лінеар*, що насправді є першою атакою для кожного, хто вивчав розряд рапір. Навичка вельми звичайна – прямий випад з осереднього положення, але швидкість її була дивовижною. Це робота явно не ігрової системи підпори рухів, а, скоріше, плід його власних атлетичних умінь.
'''''Лінеар (англ. linear) – дослівно: лінійно, за лінією.'''''
Під час бета-тесту, я безліч разів вбачав як члени паті* й ворожі монстри користалися такою навичкою. Проте цього разу ловив лише слід напряму меча, та аж ніяк не поблиск самого леза. Раптовий, яросний спалах посеред тьмяного донжона осяяв у розумі спогадки про ту падаючу зірку.
Паті (англ. party) – партія, група, спілка. Тут – передбачене об'єднання, зібране задля спільної ігрової мети.
Опісля трьох повторів тотожного патерну (ухиляння від комбо кобальта й у відповідь – лінеар), фехтувальник здолав оце, одне з найживучиших у донжоні, створіння, не отримавши ні подряпинки. Але то був не якийсь бій наледащо. Останній випад увірвався в грудину кобальта, що той мусив розірватися на нікчемні поліґональні уламки. Фехтувальник же спіткнувся й бахнувся о стіну, буцімто відштовхнутий розпадом істоти. Він обперся об неї, доки не сів на підлогу й тяжко зітхнув.
Зазвичай, я б тишком відійшов на пошуки власної здобичі. Відтоді, як місяць тому вирішив чинити мов себелюбний соло-плеєр*, я не наближався до когось іншого. Виняток, хіба що, якби взрів когось, хто б'ється на грані смерті. Однак фехтувальник, що не втратив ані крихти здоров'я останнім нагадував того, кому потрібна поміч.
'''''Соло-плеєр (англ. solo player) – гравець-самітник.'''''
Та все ж...
Мені знадобилося п'ять секунд, щоб таки наважитися й попрямувати точнісінько в напрямку сидячого гравця.
Худорлявий і невеличкий, він носив легкого бронзового нагрудника під яскраво-червоною шкіряною накидкою, облиплі шкіряні штани й чоботи до колін. Обличчя його сховане під каптуром накидки, що звисав од голови до пояса. Усе під верхом відповідало легкій броні, гожій моторному фехтувальнику, однак також подібне до мого вбрання мечника. Аби втримати мій улюблений, проте вельми тяжкий Гартований Меч – нагороду за високорівневий квест, я позбувся громіздкого спорядження. Інакше кажучи, мені не підняти щось важче, ніж темно-сіре шкіряне пальто й невеличкого нагрудника.
Почувши мої кроки, фехтувальник здригнувся, однак більше не рухався.
Він мав побачити зелений указівник, і заспокоїтися, що я не монстр.
Голова його завмерла поміж задертих колін – чіткий знак, що він хотів, аби я пройшов повз. Але я зупинився за кілька кроків.
— Дещо оверкіл, як на мене.
Тонкі плечі знову здригнулися попід цупкою накидкою. Каптур піднявся на сантиметр чи два, і показалася двійка яскравілих на мене очей. Бачив я лише пару коричнуватих вогників, обрис лиця його знов-таки був у тіні.
Опісля кількох секунд погляду, гострого мов ті штрики рапірою, він злегка схилив голову набік, певно, натякаючи, що не зрозумів моїх слів.
Подумки, я смиренно зітхнув. Лиш одна сверблячка на затінках ума не давала вернутися до мого самітного шляху.
Лінеар фехтувальника була відточена до досконалості. Не тільки коротезні початкові рухи – сама атака швидша, аніж я здатен був угледіли. Ніколи ще я не зрів такої жахаючої, та прекрасної навички мечника. Спершу, подумав був, що він також є колишнім бета-тестером. Така швидкість потребувала вдосталь досвіду, що нинішній смертоносний світ не встиг би надати.
Однак узрівши ту лінеар удруге, розум мій поринув у сумніви. Попри такі досконалі атаки, бій був явно небезпечний.
Уникання ворожих випадів, скорочуючи власні рухи, звісно, дозволяє контратакувати хутчіше, аніж при блокуванні чи парируванні, що зі свого боку запобігало зношенню спорядження. Однак наслідки похибки цілковито переважали вигоди. У найгіршому разі, вдалий удар ворога міг зарахуватися як контратака, що залучало короткочасний стан-ефект*. Соло-гравцю це рівноцінно поцілунку смерті.
'''''Стан (англ. stun) – оглушення, запаморочення.'''''
Якось не поєднувалися відмінне володіння мечем із явно безнадійною стратегією. І мені кортіло дізнатися причину, тож я підійшов і вигукнув, буцімто це був оверкіл.
Утім він навіть не зрозумів такий простенький онлайн-термін. Фехтувальник, котрий сидів на підлозі не зумів би бути бета-тестером. Він навіть міг не грати до цього в MMO.
Я глибоко вдихнув і вдався в пояснення.
— Оверкіл – це коли ти завдав пошкоджень значно більше, аніж лишилося здоров'я у монстра. Опісля другої твоєї лінеар кобальт був майже мертвим. Лише три чи чотири пікселі зосталося на смузі ейч-пі*. Тож можна було прикінчити його легкою атакою, щоб не залучати цілу навичку.
'''''Ейч-пі (англ. HP (health points)) – одиниці здоров'я.'''''
Скільки днів минуло, відколи я мовив стільки слів разом? Чи може тижнів? Моє пояснення, як для посереднього японського студента, було вишукане, мов есе. Проте фехтувальник цілісіньких десять секунд не подавав жодної відповіді. Аж ось, м'який голос пролунав із глибин каптура.
– Хіба погано завдавати багато пошкоджень?
Тепер-то, я нарешті збагнув. Сидячий плеєр є чи не найвинятковішим, кого тільки можна стріти у тутешнім світі (не кажучи вже, що в глибині донжона); не плеєром, а плеєркою.
Найперше в світі VRMMORPG, Sword Art Online, одчинило свої двері десь як місяць тому.
У середньому MMO рівень гравців був би обмежений, та й ігровий світ, так чи інакше, досліджували ввесь. Однак це SAO, де навіть найкращі плеєри мали насилу десятий рівень, і ніхто не знав, чи є межа. Лишень кілька відсотків ширяючої фортеці Айнкрад було нанесено на карту.
SAO більше не гра. Скоріше «в'язниця». Розлоґінитися – неможливо, а смерть аватара у грі приводить до смерті дійсного тіла; замкнуте коло. За цих абсолютних умов, лише декілька людей ризикують, борючися з небезпечними монстрами і пастками у донжонах.
Крім того, ґейммайстер* установив кожному гравцеві його справдешній ґендер, що означало масову недостачу жіночих аватарів у грі. Гадаю, більшість із них досі перебувають у стінах безпечного Міста Початків. У цім масивнім донжоні (лабіринті першого поверху), я вглядав був гравчинь лише разів два чи три. І то посеред чималих авантюристських паті.
'''''Ґейммайстер (англ. Game master) – ігровий майстер, себто адміністратор гри.'''''
Позатак, ніщо не давало мені підстав, що ця самотня фехтувальниця в глибині недослідженої території донжона, насправді може виявитися дівчиною.
Мигцем я подумав був пробурмотіти: "даруй", і чкурнути. Ніколи нічого не мав проти хлопців, котрі завжди й без натяку на сумнів знаходять, про що потеревенити з усякою побаченою дівчиною, однак сам я не хотів бути розціненим як один із них.
Одмовила б вона: "Не пхай носа до чужого проса", або ж: "Що хочу, те й роблю", мені б нічого не залишилося, окрім як змиритися й самітно піти собі. Але відповідь фехтувальниці видалася невинним питанням, тож я відклав такі думки й спробував переповісти розлогіше.
— Ну... у грі нема покарання за оверкіл, це просто недієво. Навички мечника потребують чималої зосередженості, тож, що частіше їх залучаєш – то більше виснажуватимешся. Тобто, тобі ж іще до дому вертатися, та? Слід поберегти сил.
— ...До дому вертатися?
Голос, що пролунав із глибини каптура був хрипким, а слова ледь чутними, але однаково здавався мені неймовірно гарним. Звичайно, усе це не дійшло до моїх уст.
Натомість я доповнив мою минулу тезу.
— Авжеж. Щоб вибратись із цієї місцини, потрібна добра година, а до найближчого містечка до того ж іти хвилин 30. Виснажившися – більше помилятимешся. Ти, як бачу, теж є соло-плеєром, тож ця помилка може обернутися фатальною.
Говорячи, я дивувався, як легко наставляв її. Не через те, що вона дівчина, либонь. Цюю розмову я завів, ще допоки усвідомив її стать.
Помінявшися місцями: якби хтось так пихато вчив мене що і як слід робити – я б неодмінно послав його до біса. Коли збагнув, наскільки мої дії є суперечливі до власного ж образу, фехтувальниця нарешті відказала.
— Тоді, це не проблема. Я не йду до дому.
— Га? Не... повертаєшся до міста? А де тоді запасатися зіллями, лагодити спорядження чи бодай поспати...?
— Зілля непотрібні, коли не отримуєш шкоди, і я маю п'ять однакових мечів. А якщо треба поспати – зроблю то в найближчій безпечній смузі.
Безпечна смуга є кімнаткою в донжоні, позбавленою ризику спавну* всіляких монстрів. Її легко розпізнати за кольоровими смолоскипами по кутах. При полюванні, чи побудові карт – це корисно, однак для чогось більшого, аніж подрімати годинку, не годилося. Без ліжок, там є лише тверда підлога, а ще чути кроки й гарчання монстрів із-поза відкритих проходів. Навіть наймужніші авантюристи не могли заснути за таких умов.
'''''Спавн (англ. spawn) – утілення негравецьких істот.'''''
— Ем... і скільки ж годин ти тут пробула? — Запитав я, боючись почути відповідь.
Вона повільно відпустила. — Дні три... чотири, либонь. Ти вже все? Наступні чудовиська скоро спавнитимуться, мені треба йти.
Дівчина поклала тендітну рукавицю на стіну й хитко здійнялася. З рапірою, котра тяжко звисала з її рук, буцімто дворучний меч, вона повернулася спиною до мене.
Коли та пішла, я побачив на її накидці пошарпаність, що свідчило про його негожий стан. Направду, це чудо, що хирлява тканина зуміла витримати всі ці чотири дні вештання донжоном. Мабуть, твердження, що вона не отримує пошкоджень було не просто хвастощами...
— Якщо надалі так битимешся, ти помреш.
Вона спинилася, дозволивши правому плечу спертися о стіну, й обернулася. Оті, як я гадав, горіхові очі під каптуром, зараз бачилися дедалі тьмянішими спалахами, що свердлили червоним.
— Так чи інакше, усі помремо.
Охриплий, тріскучий голос, здавалася, заглиблювався в холодне повітря донжона.
— За єдиний місяць вмерло дві тисячі. А ми навіть не здатні покінчити з першим поверхом. Немає жодного способу перемогти цю гру. Різниця лиш у тім, де і коли ти помреш. Раніше… чи пізніше…
Це найдовше і саме чуттєве зі тверджень полишило її губи та застигло в повітрі.
Крок уперед я зробив підсвідомо, коли побачив, як вона беззвучно валиться на діл, ніби потрапила під дію незримого паралічу.

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T02:40:23Z

KvGzzf:

Talk:Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T02:35:27Z

KvGzzf: Created blank page

Sword Art Online ~Ukrainian Version~:Registration Page

2022-11-28T02:32:05Z

KvGzzf: Created page with "Примітка: кожен переклад випускається з різною швидкістю (так як це роблять ентузіасти). == Реєс..."

Примітка: кожен переклад випускається з різною швидкістю (так як це роблять ентузіасти).

== Реєстрація ==
*Переклад відбувається за принципом "Хто першим прийшов, той і переводить". Будь ласка, зареєструйте тут розділи, над якими збираєтеся працювати. *Бажано час від часу вказувати прогрес перекладу (у відсотках) - просто з ввічливості.
*Максимальна кількість глав, над якими рекомендується працювати одночасно - не більше половини в будь-якій книзі.
*Максимальна кількість перекладачів на одну книгу - два.
*Максимальна кількість книг, в яких ви активні - одна.
*всі перераховані вище умови можуть бути змінені за згодою між учасниками проекту.

== '' Sword Art Online '' ==
=== Том 1 ===
::*Розділ 1
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5
::*Розділ 6
::*Розділ 7
::*Розділ 8
::*Післямова

=== Том 2 ===
::*Передмова
::*Розділ 1
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5
::*Післямова

== '' Sword Art Online: Progressive '' ==

=== Том 1 ===
==== Арія Беззоряної Ночі====
::*Розділ 1
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5
::*Розділ 6
::*Розділ 7
::*Розділ 8
::*Розділ 9
::*Розділ 10
::*Розділ 11
::*Розділ 12
::*Розділ 13
::*Розділ 14
::*Розділ 15
==== Інтелюдія ====
::*Інтелюдія
==== Рондо Тендітного Меча====
::*Розділ 2
::*Розділ 3
::*Розділ 4
::*Розділ 5

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| Повернутися до [[Sword Art Online ~Ukrainian Version~|головної сторінки]]
|-
|}
</noinclude>

Sword Art Online ~Ukrainian Version~

2022-11-28T02:16:34Z

KvGzzf: Created page with "Обкладинка першого тому ранобе Sword Art Online (ソードアート・オンライン, Sōdoāto..."

OreGairu (укр):Том 1 Передмова

2022-11-27T23:32:54Z

KvGzzf:

== Передмова ==
<table cellpadding=10%>
<tr>
<td width=600px style="border: 1px solid grey">
<div align=center> <big>БЛАНК КОМПОЗИЦІЇ</big> </div>
<hr>
<div align=center> <big>'''''Огляд на життя у старшій школі'''''</big> </div>

<div align=center> ''Хічіґая Хатіман, Клас 2-F'' </div>
<hr>

''Молодь є брехнею. Це не що інше, як зло.''

''Ті з вас, хто радіють у молодості, постійно обманюють самих себе і оточуючих. Ви сприймаєте все, що навколо вас, в позитивному світлі. Навіть якщо ви зробите помилку, яка буде загрожувати вашому життю, вона все одно буде розглядатися як доказ вашої молодості - вписаної в одну сторінку ваших спогадів.''

''Наведу вам приклад. Якщо такі люди будуть вдаватися до злочинних дій, таких як крадіжки у крамницях або масові заворушення, це буде називатися «молодою нерозсудливістю». Якщо вони не зможуть скласти іспит, вони стверджують, що школа не є лише місцем для навчання. До тих пір, поки вони знаходяться в особі «молодості», вони будуть демонструвати спотворення будь-яких загальноприйнятих переконань або соціальних норм.''

''За їхніми розсудами, брехня, таємниці, злочини і навіть невдачі - не що інше, як принада молодості. І в своїх корумпованих шляхах вони відкривають щось своєрідне про невдачу. Вони дійшли висновку, що хоча їхні власні невдачі, як правило, є частиною смаку в молодості, невдачі інших повинні бути збиті, як просто невдачі і нічого більше.''

''Якщо невдача може розглядатися як доказ своєї молодості, то чи не було б дивним, не вважати тих, хто не може дружити, як тих хто відчувають висоту своєї молодості? Звичайно, вони цього не визнають.''

''Все це ніщо інше, як результат їхнього опортунізму. Таким чином, це фіктив. Повний брехні, обману, таємниць та шахрайства, які повинні бути засуджені.''

''Вони злі.''

''Як це іронічно, ті, хто не прославляє свою молодість, є справді праведними.''

<div align=center> '''''<big>На закінчення, Популярні, помріть.</big><ref>Посилання на японський інтернет-мем - Riajuu, bakuhatsu shirou!<small>(Riajuu, you should just explode!(eng)/Riajuu, підірвіть себе!)</small> - на основі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Vocaloid вокалоїдної] [https://www.youtube.com/watch?v=F8oCoObsxGg пісні], яку співає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Хацуне_Міку Хацуне Міку]. Її використовують для позначення того, хто має хороше життя, хлопця або дівчину і користується популярністю у своїх однолітків. Це, як правило, використовується отаку.</ref>''''' </div>

</td>
<td valign=top nowrap> [[File:YahariLoveCom v1-011.png|250px|frameless|]] [[File:YahariLoveCom v1-010.png|254px|frameless|]] </td>
</tr>
</table>

== Примітки ==
{{reflist}}

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
| [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~|Головна сторінка]]
| [[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1]]
|-
|}
</noinclude>

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~

2022-11-27T23:31:10Z

KvGzzf:

[[Image:YahariLoveCom-000a.jpg|286px|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. (やはり俺の青春ラブコメはまちがっている, ''Oregairu'', Як я і очікував, моя молодіжна романтична комедія неправильна) — серія ранобе, написана Ватару Ватарі та проілюстрована Ponkan8. Вона налічує понад 10 основних томів і кілька побічних та ще досі випускається. Ранобе було адаптоване в аніме, з яких 1-й сезон транслювався з 4 квітня по 27 червня 2013 року, а другий сезон (з субтитрами Zoku або TOO в американській версії) транслювався з 3 квітня по 26 червня 2015 року. Також ця серія отримала перше місце у '''Kono Light Novel ga Sugoi! 2014 та 2015'''.

Серія Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. доступна такими мовами:
:*[[My Youth Romantic Comedy Is Wrong As I Expected|Англійською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Brazilian Portuguese~|Бразильською португальською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigatteru (Indonesia)|Індонезійською]]
:*[[Yahari ore no seishun rabu kome wa machigatte iru PL|Польською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru Español|Іспанською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Russian Version~|Російською]]

== Синопсис ==
Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. — це романтична комедія, яка обертається навколо антисоціального школяра Хачімана Хікіґая, який не має ні друзів, ні подруг, і керується суворо спотвореним поглядом на життя. Коли хлопчина бачить, що його однокласники розчаровано розмовляють про своє підліткове життя, він бурмоче: «Воно — брехня». Коли його запитують про майбутні мрії, він відповідає: «Не працювати». У спробі виправити закручену особистість Хачімана, вчителька змушує його приєднатися до «сервісного клубу», де єдиним учасником є найвродливіша і найрозумніших дівчина школи, Юкіно Юкіношіта.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожен розділ після редакторських правок має відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі розділи, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проєкту.'''

== Нагороди ==
'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2012'''
*15-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2013'''
*6-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*6-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*4-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*8-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2014'''
*1-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*2-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*1-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*2-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта
*4-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юї Юїґахама

== ''Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru.'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v01 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1: "Втім, прілий Хачіман Хкіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2: "Завжди стійка Юкіно Юкіношіта."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 3|Розділ 3: "Непосидюча Юї Юїґахамама."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 4|Розділ 4: "Незважаючи на це, в класі все добре."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 5|Розділ 5: "Іншими словами, Йошітеру Дзаїмокудза не зовсім здоровий."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 6|Розділ 6: "І тут з'являється Саїкй Тоцука має."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 7|Розділ 7: "Іноді боги романтичної комедії добрі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді Хікіґая обмірковує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v02 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 2 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так, Юі Юїґахама вирішила вчитися."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 2|Розділ 2: "Комачі Хікіґая вийде заміж за свого братика, коли він виросте. (говорить мені)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма завжди сяє."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 4|Розділ 4: "У Сакі Кавасакі є якісь речі, тому вона дується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 5|Розділ 5: "Хачіман Хкіґая повертається на шлях, яким йшов на початку."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v03 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 3 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 3 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 1|Розділ 1: "Ось як Шідзука Хірацука починає новий конкурс."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 2|Розділ 2: "Юнацька романтична комедія Сайки Тоцуки, як і очікувалося, правильна."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 3|Розділ 3: "Юкіно Юкіношіта дійсно любить кішок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 4|Розділ 4: "Комачі Хікіґая проникливо щось планує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 5|Розділ 5: "Незважаючи на все це, Йошітеру Дзаїмокудза самотньо кричить в пустелі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 6|Розділ 6: "Нарешті закінчується його та її початок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Бонус-трек|Бонус-трек: "Пісня день народження для тебе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v04 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 4 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 4 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так Хачіман Хікіґая проводить свої літні канікули."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 2|Розділ 2: "Незалежно від того, що ти будеш робити, Шідзуки Хірацуки тобі не уникнути."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма є соціальним адептом з усіма."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 4|Розділ 4: "З нізвідки Хіна Ебіна починає прозелітизувати."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 5|Розділ 5: "Юкіно Юкіношіта на самоті дивиться на нічне небо."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 6|Розділ 6: "На жаль, Хачіман Хікіґая не приніс плавки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 7|Розділ 7: "Зрештою, Румі Цурумі вибирає свій власний шлях."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді з'явився автомобіль Юкіно Юкіношіти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v05 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 1|Розділ 1: "Спокій в сім'ї Хікіґая раптово руйнується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 2|Розділ 2: "Звичайно ж, він забув про Сакі Кавасакі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 3|Розділ 3: "Сайка Тоцука має напрочуд хороший смак."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 4|Розділ 4: "На жаль, ніхто не знає, куди пішла червона нитка Шідзуки Хірацуки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 5|Розділ 5: "Комачі Хікіґая вважає, що в один прекрасний день, її брат може піти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 6|Розділ 6: "І так Юї Юїґахама зникає в натовпі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 7|Розділ 7: "А що стосується Хачімана Хікіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 8|Розділ 8: "Юкіно Юкіношіта на мить завмирає на місці."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v6-000b.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 0|Розділ 0: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 1|Розділ 1: "У штормі, Хачіман Хікіґая продовжує йти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 2|Розділ 2: "Мінамі Сагамі агресивно робить запит."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 3|Розділ 3: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною. (2 частина)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 4|Розділ 4: "Раптово Харуно Юкіношіта йде в напад."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 5|Розділ 5: "Меґурі Шіромегурі тримає усіх під контролем."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 6|Розділ 6: "Незвично, Юії Юіґахама обурюється."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 7|Розділ 7: "Це — момент, коли старша школа Соубу круто фестивалить."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 8|Розділ 8: "Крім того, Юкіно Юкіношіта пильно на когось дивиться."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 9|Розділ 9: "І в кожній сцені піднімається завіса."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 10|Розділ 10: "Нарешті він і вона знаходять правильні відповіді."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari 06-5.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділювач|Розділювач]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v07 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 1|Розділ 1: "Шкільне життя Хачімана Хікіґая, по суті, надзвичайно мирне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 2|Розділ 2: "Ніхто не знає, чому вони прийшли до гуртка обслуговування."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 3|Розділ 3: "Какеру Тобе просто безнадійно дурний."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 4|Розділ 4: "Після всього сказаного Хіна Ебіна залишається гнилою?"]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 5|Розділ 5: "Як ви бачите, Юі Юїґахама робить все можливе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 6|Розділ 6: "Таємно, Юкіно Юкіношіта виходить в місто в нічний час."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 7|Розділ 7: "Як з'ясувалося, Юміко Міура пильно спостерігає."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 8|Розділ 8: "Незважаючи на це, Хаято Хаяма не може зробити вибір."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 9|Розділ 9: "Його і її зізнання нікого не досягне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Бонус-трек|Бонус-трек: "Дівчата розколюють вас. ♥."]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom_v075_Back.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 1|Оповідання 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 2|Оповідання 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 3|Оповідання 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 4|Оповідання 4]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v08 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 8 ===

</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari9-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 9 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 10|Розділ 10]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari10-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 10 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 10 Перший зошит|Перший зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Другий зошит|Другий зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Третій зошит|Третій зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~}}

== Посилання ==
[https://t.me/ranobe_ua Ranobe UA (Ранобе українською)] в телеграмі!

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:GaGaGa Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]

OreGairu (укр):Том 1 Глава 1

2022-11-27T23:25:06Z

KvGzzf: KvGzzf moved page OreGairu (укр):Том 1 Глава 1 to OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1

#REDIRECT [[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1]]

OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1

2022-11-27T23:25:06Z

KvGzzf: KvGzzf moved page OreGairu (укр):Том 1 Глава 1 to OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1

== Втім, прілий Хачіман Хкіґая ==
У моєї вчительки японської мови, Шідзуки Хірацуки, випухли вени, коли читала моє есе вголос. Коли я слухав, я зрозумів, що мої навички письма далекі від ідеалу. Я думав, що, можливо, здасться розумним, якщо я нанизую побільше «гарних» слів разом, це просто як дешева тактика якогось письменника.

Це — моє аматорське есе, чому вона мене викликала?

Після того, як Хірацука сенсей закінчила читати, вона поклала руку на чоло і глибоко зітхнула.

— Скажімо, Хікіґая, яке завдання я дала під час занять?

— … Ну, це було есе з темою «моє життя у старшій школі».

— Саме так. Що ти за прокламацію намазюкав? Ти що, терорист? А може, бовдур?<ref>Оригінальне слово, яке тут використовується, - це «hankouseimei», що є таким же, як претензія на відповідальність (за злочин), але це звучало занадто важко англійською мовою, так само як і українською.</ref>

Вона знову зітхнула і розлючено потягнула руку через волосся.<ref>Японське слово «vex» (наямаші) може також означати «спокусливе», що веде його до наступної думки…</ref>

Тепер, коли я думаю про це, використання слова «господиня» замість «вчительки» робить її більш еротичною.<ref>Оригінальний японський диктує, що канджі для вчительки (女教師) буде більш еротичною, якщо її читатимуть як «onnakyoushi» (жінка вчитель) замість «jokyoushi» (вчителька).</ref> Тоді, як я посміхався, думаючи про ці речі, пучок паперу вразив мою голову.

— Агов!

— Ага, добре.

— Твої очі, вони, як у мертвої риби.

— Невже, вони дійсно здаються багатими омега-3? Це означає що, я розумний.

Краї її губ сіпнулися угору.

— Хікіґая Що це за бездарний опус? Я принаймні хотіла би почути якусь причину. — її очі блиснули, стріляючи кинджалами на мене, з нахмурим, досить смертоносним звуком. Тільки жінки прокляті красою можуть так злісно дивитися, пригнічуючи тебе. Це дійсно страшно.

— А-ну-я… я подумав про життя в середній школі, чи не так? На сьогоднішній день прийнято важати, що життя в старшій школі файне! Моє есе досить близько до цього!

Промимрив я. Я нервую тільки розмовляючи з людьми, але розмовляючи зі старшою жінкою зробило мене ще більше нервовим.

— Як правило, таке питання вимагає від вас замислитися над власним досвідом, як ти думаєш?

— Тоді, будь ласка сформулюйте чітку тему. Якби ви це зробили, я б написав есе відповідним чином. Хіба це не ваша провина, що ви написали оманливе питання, вчителю?

— Ох, перестань бути таким педантом, дитино.

— Дитино…? Ну, звичайно, порівняно з вами я хлопчик.

Я відчув біля свого обличчя легкий вітерець. Це був кулак. Кулак, який з'явився біля мого обличчя без будь-яких ознак руху. І якщо цього було не достатньо, це був вражаючий кулак, який просто зачепив бік моєї щоки.

— Наступного разу не схиблю. — її очі говорили про серйозність.

— Вибачте. Я перепишу твір.

Щоб показати деяку подобу покори і жалю, мені доведеться вибирати мої слова з розумом. Але Хірацуку це не задовольнило. Здавалося, не було іншого шляху, крім того, щоб стати на коліна і поклонитися перед її ногами.

Поправивши складки на штанах, я повільно упустився на коліно. Бездоганний і швидкий рух.

— Знаєш я не гніваюся на тебе.

…Ось до чого дійшло. Це дратує, вони завжди так говорять: «Я не гніваюся, тому, будь ласка, скажи мені». Я ніколи не бачив, щоб так говорила людина, яка й справді не сердиться. Однак, вона дійсно не виглядає розлюченою. Ну, за винятком моменту коли я згадав її вік.
Я крадькома спостерігав за її реакцією, коли піднімався з підлоги.

Хірацука витягнула зі своєї нагрудної кишені, яка була на межі розриву, сигарети Сім Зірок<ref>Марка сигарет в Японії</ref>, і постукала фільтром об стіл. Так само, як якийсь стариган. Після чого вона натиснула запальничку за 100 єн і запалила сигарету. Вона затягнула і подивилася на мене серйозним обличчям.

— Не перебуваєш у жодних гуртках, чи не так?

— Так.

— … У тебе є друзі?

Притання пролунало немов вона абсолютно впевнена, що друзів у мене немає.

— Ну, я… я знаю, що я живу в силу неупередженості, і тому не можу мати особливо інтимних відносин з людьми!

— Іншими словами, у тебе немає друзів, чи не так? — Н-ну, в основному…

Хірацука засяяла, хоча і заздалегіть знала мою відповідь.

— Так ось як! У тебе дійсно немає друзів! Точно, як я й поставила діагноз. Було достатньо одного погляду на ці мляві очі!

Отже, ви зрозуміли це просто, дивлячись на мої очі? І нащо тоді було питати?

Вона кивнула головою і вважала мене зарезервованим.

— …А як щодо подруги або щось?

Що вона мала на увазі під цими словоми «або щось»? Що б ви зробили, якби я сказав, що у мене є хлопець?

— Ну, ''поки що'' немає…

Беручи до уваги будь-які надії на майбутнє, я наголошував «поки що немає», на всякий випадок.

— Я бачу…

Цього разу вона інтенсивно дивилася на мене тупими очима. Я дійсно сподіваюсь, що це через сигаретний дим.

Гей, припиніть це. Не шкодуйте мене цим м'яким поглядом.

У будь-якому випадку, куди йдуть всі ці питання? Хіба Хірацука одна із тих ентузіастів-вчителів?

Чи буде вона говорити про те, що я одне гниле яблуко, яке швидко псує бочку?

Можливо, її колись виперли із середньої школи, й зараз збирається повернутися до своєї старої школи, щоб стати вчителем?<ref>Посилання на драму Drop-out у якій вчитель повертається до школи (Yankee Bokou Ni Kaeru), в якому колишній член банди повертається до своєї старої школи в якості вчителя. Він вчитель ентузіазму, який намагається допомогти студентам вийти в світ.</ref> Серйозно, вона ж не могла просто так повернутися?

Після деяких міркувань, Хірацука зітхнула, й випустила димок.

— Гаразд, давайте зробимо це таким чином. Твір перепишеш.

— Добре.

[[Image:YahariLoveCom v1-015.png|400px|right]]

Безумовно.

Гаразд, цього разу я напишу дуже підходящу, необразливу композицію. Багато чого схоже на блоги глибоких ідолів та моделей.

Щось на кшталт: «Сьогоднішній обід був схожий на…, каррі!»

Що з використанням «мені подобається»?

До цього моменту все йшло, як я очікував. Але те, що пролунає наступним, я й уявити собі не міг.

— Однак, факт залишається фактом: твої бездушні слова і поведінка зашкодили моїм почуттям. Тебе хіба не вчили, що не можна говорити з жінкою про її вік? Як результат, ти повинен приєднатися у гурток волонтерів. Адже неправомірні вчинки повинні бути покарані.

Вона не виглядала жінкою, якій зашкодили. Навпаки, вона була більш нахабною, ніж зазвичай.

Сказавши це, слово «нахабною»<ref>Слово «нахабний» японською - це «kiki», що римується з «chichi», що означає груди (цей хлопець такий ідіот).</ref> рапто нагадало мені дещо… мої очі відвернулися від реальності і в кінцевому підсумку оселилися на грудях сенсея, що висувалися з її блузки..

Ганебно…

Яка людина буде радіти, караючи когось?

— Гурток волонтерів… Що я буду там робити? — боязко запитав я. У мене виникла підозра, що вони цілком можуть попросити мене очистити водостік або ще гірше, викрасти людей.

— Просто йди за мною.

Хірацука притиснувши кінець сигарети до густонаповненої попільнички, піднялася. В той час, як я залишився вкоріненим на місці, не маючи жодного пояснення або вступу до того, що вона пропонувала мені, вона була вже біля дверей, озираючись на мене.

— От гальмо…

Я насупився і пішов за нею.

Муніципальна школа Соубу у Чібі, має трохи не звичайну форму. Якщо ви подивитеся на неї зверху, це виглядає так само, як ієрогліф (口) і багато що схоже на катакану (ロ). Додайте маленьку аудіо-візуальну будівлю внизу, і це доповнить пташиний погляд на нашу школу. З одного боку там розташовані навчальні класи, з іншого спеціалізовані приміщення. Прохід на другому поверсі пов'язує коридор будівлі, утворюючи квадратну форму.

Простір, укладений будівлею школи у всіх чотирьох напрямках, - це священний двір для riajuu<ref>Див. Передмову.</ref>. Під час перерви хлопці та дівчата разом їдять обід. Потім вони грають у бадмінтон, щоб краще перетравлювалося, напевне. А після занять, на тлі променів заходу, говорять про кохання та спостерігають за зірками, відчуваючи солоний морський павітер.

Ви жартуєте?

З точки зору аутсайдера, схоже, що вони є учасниками молодіжної драми, які намагаються виконати свої відповідні ролі. Ця думка може тільки змусити мене здригнутися. У такій драмі я б, мабуть, відігравав «дерево» або щось інше.

Хірацука цокала каблуками по лінолеуму, явно прямуючи до спецкорпусів.

У мене погане передчуття з цього приводу.

По-перше, те, що називається «сервіс гуртком», не може бути хорошим. Слово «сервіс» тут не буде використовуватися в повсякденній ситуації; скоріше, використання цього терміну буде дозволено лише в обмежувальному сенсі. Щось на кшталт, покоївка яка догоджає господареві.<ref>Описано тут, є сексуальним характером.</ref> Якби це була така «допомога», це було б справжнім поворотом не туди, така допомога може перетворитися у «Letsu Party!»<ref>У цьому контексті, він посилається на бажання мати секс. Це лінія, про яку часто говорив Дате Масамуне з гри Sengoku BASARA. Це розмовний вислів, який часто використовується для висловлення вашого ентузіазму.</ref>.

Але в дійсності, така річ не відбудиться. Ні, насправді, можна запропонувати хороші гроші. І якщо за гроші можна купити що завгодно, навіть подібні речі, то у мене не буде жодних мрій або прагнень у такому гнилому світі. У будь-якому випадку, «сервіс» не є чимось хорошим.

Більше того, ми вже дійшли до будівлі. Безумовно мене змусять зробити такі речі, як переміщення піаніно з музичної кімнати, очистити сирі відходи з біологічної лабораторії або розібрати книги в бібліотеці або щось у цьому напрямку.

У такому випадку мені доведеться заздалегідь вжити заходів обережності.

— У мене, взагалі-то, є хронічне захворювання у нижній частині спини… яка там її, гер… гер… герпес? Точно, герпес…

— Я думаю, ти маєш на увазі грижу. Тим не менш, тобі не потрібно турбуватися. Я прошу тебе зробити не ручну працю — Хірацука поглянула на мене з надзвичайно зневажливим виразом обличчя.

Ну, добре. Дослідження, чи якийсь інший вид роботи? Ще більш безглуздіша робота, ніж тягання предметів. Все одно, що закопувати яму, аби тут же викопати її знову.

— У мене ця хвороба, коли я вмираю при вступі в клас.

— Якого довгоносого снайпера це нагадує мені? Часом не з «солом'яного капелюха»?<ref>Посилання на персонажжа Усоппа з манґи One Piece.</ref>

Отже, ви читаєте сьонен-манґу?

Ну, я не заперечую трудомістку роботу самостійно. Якщо я натисну на перемикач у своєму розумі, даючи зрозуміти, що я машина, не було б проблем. І врешті-решт, я б прагнув би механічного тіла, щоб стати болтом.<ref>Посилання на манґу Galaxy 999 Express, в якій головний герой, Тетсуро, прагне отримати механічне тіло, щоб жити вічним життям. Однак королева Прометуем планує передати свою свідомість у болт.</ref>

—Ми прийшли.

Перед класом вчителька зупинилася. На дверній пластині нічого не написано. Коли я дивився на неї з подивом, вона відкрила розсувні двері зі стуком. Там були стільці і столи, звалені в метушні стеках вздовж краю.

Можливо, його використовували як приміщення для зберігання. У порівнянні з іншими класними кімнатами, не було нічого особливого щодо його змісту. Це був надзвичайно нормальний клас. Проте, що найбільш очевидно відрізнялося від усього іншого в кімнаті, була одна дівчина. Під час заходу сонця вона читала книгу. Навіть якби настав кінець світу, вона все одно, буде сидіти там, читаючи. Немов це не реальність, а картина на стіні.

Побачивши її, мої думки, і моє тіло застигли.

Я був ненавмисно зачарований цим.

Розуміючи, що є відвідувачі, вона розмістила закладку в книжці з м'якою обкладинкою і підняла свій погляд.

— Вчителько. Я думав, що я сказала вам, постукати перед входом…

Елегантні риси. Довге й гладке чорне волосся. Форма начебто така ж, як у дівчат з мого класу, але виглядає зовсім по-іншому.

— Навіть якщо я стукаю, ти ніколи не відповідаєш.

— Це тому, що ви входите до того, як я маю час відповісти — вона відповіла на слова Хірацуки.

— А що це за бовдур з вами? — вона швидко подивилася на мене холодним поглядом.

Я знаю цю дівчину. Це Юкіношіта Юкіно — 11 клас-J.

Очевидно, я знаю тільки її по імені та по обличчю - я ніколи не розмовляв з нею раніше.

Я рідко спілкуюся з людьми в школі.

У вищій школі Соубу, крім дев'яти стандартних класів, існує ще один клас, який спрямований на виховання талановитих студентів, здатних виконувати активну роль на міжнародній арені. Цей клас має академічний стандарт, який в два-три рази кращий, ніж інші класи. В основному він складається з студентів, що повертаються в Японію з-за кордону або студентів, які мають прагнення навчатися за кордоном.

Серед таких класів є один студент, який є видатним або, вірніше, привертає загальну увагу людей і блискуче виділяється, - це Юкіношіта Юкіно. Незалежно від того, чи це звичайний іспит або вступний іспит, вона є висококваліфікованою людиною, яка постійно сидить на вершині нашого класу. Простіше кажучи, вона практично найкраща і найкрасивіша дівчина у школі, і всі знають, хто вона.

З іншого боку, я, цілком посередній студент. Ось чому, навіть якщо вона мене не знає, я жодним чином не ображаюся. Хоча, мене все-таки зачепило, коли вона сказала слово «бовдур». Зачепило достатньо, щоб я відволікся на думку, що колись були цукерки з такою назвою і я щось не бачив їх останнім часом.

— Це Хікіґая. Він хоче приєднатися до гуртка. — оголосила Хірацука, я кивнув у знак підтвердження. Напевне. настав час , щоб, представитися.

— Я Хікіґая Хачіман — 11 клас-F. Ммм… Ей… Що ви маєте на увазі під словом приєднатися?

Приєднатися до чого? В цей гурток?

Вчителька відразу відповіла. Немов заздалегідь знала, що я це скажу.

— Ти повинен брати участь у діяльності цього гуртка, це як покарання. Я не дозволю будь-яких розбіжностей, заперечень, протестів, питань або реплік. Заспокойся трохи. Подумай про свої дії! — не дозволяючи мені будь-якого місця для протесту, вона оголосила свій вирок з великою резолюцією.

— Напевно, це і так відразу видно, але душа у нього неабияк зіпсована. Як результат — він жалюгідна самотня людина.

— Це дійсно відразу видно?

Вчителька повернулася до Юкіношіти і сказала: — Якщо ти зможеш навчити його бути більш товариським, він зможе трохи виправитися. Чи можу я його залишити на тебе? Я прошу тебе виправити його корумповану, закриту схильність.

— Якщо це так, може вам вбити в нього поняття про дисципліну? — зневірно відповіла Юкіношіта…

Яка страшна жінка.

— Я б вбила, але за це потім можна самій проблем осадити. Крім того, фізичне насильство не допускається.

…Звучить як дозвіл психологічного насильства.

— Змушена відмовитися. Розпачливі очі цього хлопця наповнені прихованими намірами, які змушують мене відчувати, що моє життя знаходиться в небезпеці. — Юкіношіта поправила комірець, з яким і так все було гаразд, і поглянула на мене.

Я не дивлюся на ці надзвичайно скромні груди… Почекайте, чи я? Ні, ні, я дійсно не дивився. Просто тільки увійшло в мою лінію погляду, трохи, і я миттєво відволікся.

— Не бійся, Юкіношіта. Оскільки його очі і серце є корумпованими, обчислює ризик між вигодою та самозбереженням. Він ніколи не зробив би те, що призвело б його до кримінального обвинувачення. Можеш довіряти його дріб'язковій природі.

— Це зовсім не комплімент… Хіба ви не помилилися? Мова йде не про самозбереження та аналіз переваг ризику, я б краще сказав, що я здатний робити розумні судження.

— Дрібна наволоч… Зрозуміло… — сказала Юкіношіта

— Ти навіть не слухаєш мене, погодившись з нею…

Чи вдалося вчительці переконати її, або ж моя дріб'язкова природа завоювала її довіру? Загалом, хоч мені цього й не хотілося, вона дивилася на мене так само, як і всі інші.

— Ну, якщо це прохання вчительки, я не можу відмовитися… Я приймаю. — сказала Юкіношіта з неймовірним відчаєм.

Вчителька із задоволенням посміхнулася. — Гаразд. Тоді я залишаю все на вас. — І з цим вона поспішно пішла з кімнати.

Я залишився стояти там один.

Чесно кажучи, я б відчував себе набагато краще, якби я дійсно залишився один. Перебуваючи в ізольованому середовищі, як я зазвичай там перебуваю, змусить мене відчувати себе більш невимушено. Секундна стрілка годинника повзла так повільно, що я чітко чув цокання.

Гей, почекайте, це справді? Раптовий розвиток сюжету романтичної комедії? У кімнаті явно повисло напруження. Я не мав жодних скарг на цю ситуацію.

Раптово, я згадав гіркі спогади з середньої школи.

Це трапилось після уроків. Ми залишаємося на одинці. Легкий вітерець який колише штори, і, як проходять промені заходу сонця, юнак збирає свою мужність і зізнається.

Я все ще чітко пам'ятаю голос цієї дівчини. «Хіба ми не можемо бути просто друзями?»

Ах ні, це погані спогади. Ми навіть не говорилиь після цього, не кажучи що залишилися друзями. Завдяки цьому, мені цікаво, якщо дружба - це стосунки, в яких люди не мали навіть розмови один з одним.

Ну, справа в тому, що бути наодинці разом з красивою дівчиною в замкненій кімнаті, це як якась романтична комедія яка ніколи не трапиться зі мною в реальному житті. Тепер, коли я став дуже досвідчений у цьому, я не можу потрапити в таку пастку.

Дівчата, як показано, зацікавлені в популярних хлопцях. Вони також беруть участь у нечистих відносинах з ними. Думка про це змусила мене підсміюватися.

Іншими словами, вони мої вороги.

До цих пір я прагнув переконатися, я ніколи не буде відчувати, це знову. Найшвидший спосіб уникнути попадання в романтичну комедію - це ненависть. Втрати бій, щоб виграти війну. Я зроблю все, щоб захистити свою гордість, тому мені не потрібні такі речі, як популярність!

Тим не менше, замість привітання, я вирішив залякати Юкіношіту, насупившись на неї. Дикі звірі вбивають своїми очима!

Гррррр!

У відповідь Юкіношіта подивилася на мене, як на шматок сміття. Вона звузила свої великі очі, ніби наполовину закрила їх та похмуро зітхнуло. Потім, з голосом, немов гірський струмок, вона розмовляла зі мною.

— …Припиниш стояти там, роблячи ці огидні шуми, і просто сісти?

— А? О, так. Вибач.

…Що це за погляд був? Дикого звіра?

Подібно до того, як співак, Мацушіма Томоко, потрапив у рот леопарда.<ref>Мацушіма Томоко — японська співачка, на яку напали лев і леопард, коли вона поїхала в Кенію, щоб зняти фільм для естрадного шоу.</ref> Чи я просто інстинктивно і несвідомо вибачився перед нею? Юкіношіта сприймає мене як ворога і без моїх спроб налякати. Глибоко засмучений, я підняв порожній стілець і сів.

Після цього Юкіношіта не показувала мені жодної унції занепокоєння. У якийсь момент книжка з м'якою обкладинкою була знову відкрита. Відбувся звук перегортання сторінок. Я не міг сказати, що вона читала, по обкладинці, це, мабуть, якась літературна робота. Щось на кшталт Селінджера, Гемінґвея або Толстого. Юкіношіта відмінниця, та ще й красуня.

Але, як це нормально для таких елітних людей, Юкіношіта Юкіно відрізана від будь-яких соціальних кіл. Так само, як її ім'я, yuki no shita no yuki (сніг під снігом), проте красива, але є недоторканою та недоступною. Єдине, що можна зробити, це задуматися про її красу.

Чесно кажучи, я ніколи не думав, що через цей абсурдний поворот події я з нею зможу познайомитися. Я впевнений, що якщо б я похвалився про це своїм друзям, вони б ревнували.

Хоча у мене немає друзів, і хвалитися нікому.

А що тепер мені робити з цією міс красунею, тут?

— Щось не так?

Юкіношіта невдоволено похмурилася і подивилася на мене, ймовірно, тому, що я довго дивився на неї.

— Ах, вибач. Я просто задумався про все це.

— Про що?

[[Image:YahariLoveCom v1-029.png|400px|right]]

— Ну, я маю на увазі, що мене притягли сюди лише з незрозумілим поясненням.

Замість вираження докору, вона висловила своє роздратування, закривши книгу. Потім після того, вона глянула на мене своїми очима, ніби я був просто помилкою, вона зітхнула і вимовмла декілька слів.

— …Я гадаю, що ти маєш рацію. Тоді давай зіграємо у гру.

— У гру?

— Так. Це гра, яка вимагає від тебе здогадатися, що це за клуб. Отже, що це за клуб?

Гра з красивою дівчиною в замкнутій кімнаті…

Я можу тільки відчувати, що в цьому є якийсь еротичний елемент, однак флюїди, які вона видавала, не були легковажними, а скоріше подібними до заточеного ножа.

Настільки гострий, що мені було цікаво, якщо моє життя закінчиться, якщо я програв. Куди піде атмосфера романтичної комедії? Хіба це не схоже на Кайдзі?<ref>Кайдзі — манга про мистецтво азартних ігор.</ref>

Піддавшись тиску, по мені почав бігти холодний піт, коли я оглядав приміщення, намагаючись знайти підказку.

— Чи є інші учасники клубу?

— Ні, немає.

Це взагалі клуб? Я дуже сумніваюся. Відверто кажучи, немає ніяких натяків.

Постривай. Навпаки, не було нічого, крім натяків. Не хочу хвалитися, але з тих пір, як я був маленьким, я був надзвичайно гарний в однокористувацьких відеоіграх, маючи декілька друзів.

У мене дуже багато довіри до ігрових книг3 та загадок. Я думаю, я міг би навіть виграти в одній із вікторин середньої школи. Ну, якщо це клуб, який не може набирати інших членів, то інші члени не можуть брати участь. З цього можна зібрати багато речей. Якщо з самого початку організувати свої думки, відповідь повинна стати очевидною.

— Літературний клуб?

— Он як…? Чому ти так вирішив? — з великим інтересом запитала Юкіношіта.

— Своєрідна обстановка, відсутність необхідності в спеціальному обладнанні і що, незважаючи на те, що членів клубу не вистачає, клуб не скасовано. Іншими словами, це клуб, який не вимагає жодних витрат. Крім того, ти читала книгу. Відповідь була очевидною з самого початку.

Бездоганне міркування. Обійшлось без маленького очкарика з улюбленою фразою «Що… правда?» і який дає мені натяки.<ref>Посилання на дитину детектива Конан з манґи Детектив Конан, і його знаменита фраза</ref>

Це навіть змусило б міс Юкіно проявити деяке захоплення і сказати: «я бачу…» з маленьким роздратуванням.

— Невірно. — Юкіношіта коротко і зневажливо засміялася.

…Тепер, це стає на мої нерви.

Хто, чорт візьми, сказав, що ти надлюдина надлюдина?

Ти більше схожа на наддемона.<ref>Посилання на chojin (надлюдей) з манґи Кіннікуман.</ref>

— Тоді який це клуб? — незважаючи на роздратування в моєму голосі, Юкіношіта не зробила жодного руху. Вона дала зрозуміти, що гра буде продовжуватися.

— Гаразд, я дам тобі найбільший натяк. Моє перебування тут, ти чим я зараз займаюсь, це і є діяльність клубу.

Нарешті, вона дає мені підказку. Але це зовсім не стосується відповіді. Врешті-решт, я просто прийду до такого ж висновку, як і раніше — літературний клуб.

Постривай. Просто заспокойся. Охолонь. Будь спокійним, Хачіман Хікіґая.

Вона сказала, що «крім мене немає інших членів клубу». Але клуб все ще функціонує.

Іншими словами, чи означає це, що існують фантомні члени? Тоді поворот в історії полягав би в тому, що примарні члени дійсно є фантомами. І в самому кінці, моя романтична комедія буде закінчена між красивою дівчиною-привидом і мною.

— Окультне дослідження суспільства!

— Я ж сказала, що це гурток…

— Оккультний клуб дослідників!

— Неправильно… Це смішно. Привиди не існують.

Не показуючи найменшої дотепності, сказавши щось на кшталт: «з-знаєш, вони дійсно не існують! Я не кажу про те, що я боюся або щось!» Вона використовувала всю свою силу, щоб подивитися на мене зневажливими очима, так би мовити: «Ідіотам місце в могилі».

— Я здаюся. У мене немає жодного поняття.

Це мало бути простіше. Щось на кшталт: «Вгорі сльози течуть, а внизу будинок горить, чому?»<ref>Це п'єса на японській загадці, яка запитує: «Угорі є потік, а внизу палаючий вогонь, що я?» Відповідь — ванна. Жарт полягає в тому, що ви плачете, бо ваш будинок насправді горить. (Занадто важко перекласти =.=)</ref> Хіба це не тому, що ваш будинок насправді горить? У всякому разі, це не гра на здогадки, а загадка.

— Хікіґая-кун. Скільки років було з того моменту, як ти розмовляв останній раз з дівчиною?

Вона пішла вперед і запитала нісподіване і недоречне запитання, щоб зруйнувати мою лінію міркувань. Нахабне дівчисько.

Я впевнений у своїй здатності вміло зберігати інформацію. Я пам'ятаю тривіальні розмови, які більшість людей забули б — до такої міри, що дівчата мого класу ставилися до мене як до сталкера. За даними мого чудового гіпокампу, останній раз я розмовляв з дівчиною два роки тому в червні.

Дівчина: «Сьогодні дуже жарко, чи не так?»

Я: «Імовірніше волого, вірно?»

Дівчина: «Що?… Ах… Гм… так, напевне»

Кінець.

Він пішов щось подібне. Ну, за винятком того факту, що вона насправді не розмовляла зі мною, а з дівчиною, що сидить по діагоналі позаду мене. Люди частіше пам'ятають неприємні спогади. Навіть зараз, кожного разу, коли я пригадую цей інцидент в середині ночі, у мене з'являється бажання сховатися під ковдру і кричати.

І поки я згадав це жахливий інцидент, Юкіношіта гучно заявила.

— Ті, що мають багато, діляться з тими, хто цього позбавлений. Люди називають це — волонтерська робота. Надання допомоги для розвитку країнам, що розвиваються, організація супів для безхатьків, допомогти непопулярному хлопчикові поговорити з дівчиною. Простягнути руку допомоги тим, хто її потребує. Ось що робить цей клуб.

Юкіношіта піднялася і подивилася на мене зверху вниз. Невимушено, вона поглянула на мене.

— Ласкаво просимо у сервіс клуб. Я запрошую тебе.

Вона сказала це прямо мені в обличчя і вона не звучала дуже привітно. Аж сльози на очі навернулися. Вона просто тримала солі на моїх ранах, пригнічуючи мене ще далі.

— Відповідно до Хірацуки, це обов'язок тих, перевершує, щоб врятувати тих, хто веде жалюгідне існування. Я зроблю те, про що вона просила, і прийму на себе цю відповідальність. Я вирішу твою проблему. Покажи деяку вдячність

Можливо, вона натякає на «noblesse oblige». Французька фраза, що посилається на моральний обов'язок благородного продемонструвати почесну і щедру поведінку.

Від цієї дівчини виразно віє таким духом. Справді, це не буде перебільшенням називати її благородною, враховуючи її оцінки та її зовнішній вигляд.

— Ця сучка…

Стоп, вистачить. Я повинен підібрати слова, щоб показати, що я аж ніяк не жалюгідний.

— …Знаєш, не хочу себе хвалити, але насправді я дуже хороший. Я посів третє місце в японському іспиті володіння мовою. Я досить красивий! Не зважаючи на те, що у мене немає подруги чи друзів, я в основному на вершині успіху!

— Я впевнена, що під кінець почула про фатальну проблему… Просто дивно, наскільки ти сміливий, збоченець. Мене від тебе починає тіпати.

— Замовкни. Я не хочу це чути від такої дивної дівчини, як ти.

Вона дійсно дивна. Принаймні, про це говорять чутки. Чутки, які досягають навіть мене, хоча я не пам'ятаю, що коли-небудь говорив з кимось. Кажуть, що Юкіноcіта зовсім не така, якою виглядає.

Це, мабуть, означає, що вона ─ так звана крижана краса. Он яка у неї зараз посмішка крижана. Напевне для кращого опису слова, більш підійде садистська посмішка.

— Хм… Ґрунтуючись на моїх спостережень, здається, що твоя самотність є результатом твого розбещеного розуму і цинічного темпераменту. — впевнено підвела підсумок Юкіношіта. — По-перше, я знайду місце для тебе у суспільстві. Враховуючи те, що таких жалюгідних як ти, я просто не можу залишити напризволяще. Ти знав? Що тільки знайшовши місце, можна уникнути трагічної долі спалювання, перетворившись в зірку.

— «Зірка Козодоя»<ref>Зірка Козодоя — японська байка про птаха під назвою Козодой, якого висміюють за його потворність. Він прагне летіти далеко і, як наслідок, він помирає. Згодом його тіло стає прекрасним світлом, що створює зірку, яка постійно сяє.</ref>, чи не так?

Якби я не був культурним знавцем, який розмістився на третьому місці з іспитів японської мови, я б не зловив цей меседж. Крім того, оскільки це історія, яка мені подобається, я добре її пам'ятаю. Це було настільки трагічно, що я дійсно плакав. Це така історія, яка всім подобається.

У відповідь на мою реторту, очі Юкіношіти розширилися від подиву. — …я здивована. Я ніколи не думала, що старшокласник-невдаха читає твори Міядзави Кендзі.

— Можливо, ти просто мене недооцінюєш?

— Вибач. Я трохи перебільшила. Ймовірно, правильніше сказати не «невдаха», а «нижче середнього».

— Ти хотіла сказати «дуже перебільшила»?! Хіба ти не чула, що я зайняв третє місце на іспиті?!

— Так пишатися третім місцем — жалюгідне видовище. А видавати результати одного іспиту за різкий інтелект, також є жалюгідним.

…Ця дівчина. Існує обмеження того, наскільки грубим можна бути. Щоб так дивитися на хлопця, як на нижчу расу, у мене розуму повинно бути не більше, ніж у принца cаянів.<ref> Посилання на принца Вегета з манґи Dragon Ball , який відомий більше за свої бойові здібності, ніж за інтелект.</ref>

— Хоча, «Зірка Козодоя» прекрасно підійде тобі. Візьмемо, наприклад, зовнішній вигляд Козодоя.

— Ти кажеш, що моє обличчя спотворене?…

— Ні, я намагаюся сказати. Що іноді правда болить

— Хіба це не одне і те ж?!

У цей момент Юкіношіта із серйозним виразом обличчя поклала руку мені на плече. — Не варто відвертатися від правди. Подивися в дзеркало, щоб побачити реальність…

— Агов, постривай. Я дуже навіть гарний. Достатньо, щоб моя сестра сказала мені: «Братику, якщо б ти взагалі не говорив…» А це означає, що єдине хороше, в мені є, це зовнішність.

Як і слід було очікувати від моєї сестри. У неї гостре око. Чого так не вистачає дівчатам в цій школі!

Юкіношіта поклала руку на голову. — Ти ідіот? Краса — це не те, про що можна суб'єктивно вирішити. Іншими словами, оскільки ми єдині люди в цій кімнаті, моя об'єктивна думка є єдиною правильною думкою.

— Н-незважаючи не цю плутанину, якимось чином твій аргумент має сенс…

— Почнемо з того, що такі очі, як твох, що імітують гнилу рибу, незмінно залишають погане враження. Я не критикую твої риси обличчя, а радше вираз обличчя, непривабливий. Це є доказом порочної натури.

У неї вродливе обличчя, але ось що за ним…

Погляд в її очах був порівнянний з поглядом злочинця. У нас обох немає жодної чарівності.

…Але незважаючи на це, мої очі дійсно виглядають, як у риби? Якби я був дівчиною, я міг би інтерпретувати це як комплімент: «Що? Я дійсно схожа на русалоньку?»

Зяйнявши себе відволіканням від роздумів, Юкіношіта перекинула волосся через плече і ніби тріумфуючи сказала: — Справа в тому, що самовпевненість у поверхневих аспектах, таких як оцінки чи зовнішній вигляд, є непривабливим. Не кажучи вже про твої гнилі очі.

— Досить вже про мої очі!

— Так, я думаю, скільки ми б не говорили, це нічого не змінить.

— Тобі слід вибачитися перед моїми батьками.

Я відчував, як моє обличчя тремтить в очікуванні її відповіді. Вираження Юкіношіти зневірилося, коли вона замислювалася над цими словами.

— Мабуть, я перебільшила. Це повинно бути боляче для твоїх батьків.

— Будь ласка, припини, це моя вина. Ні, це провина мого обличчя.

Я був на межі, до очей підступають сльози. Нарешті, Юкіношіта поклала край своїм словам. Я швидко зрозумів, що нічого не треба говорити. І коли я занурювався у бачення себе, що сидів біля підніжжя дерева Будди, розмірковуючи із метою досягнення просвітління, Юкіношіта продовжила розмову.

— Ну, отже, цю симуляцію розмови можна завершити. Якщо ти можеш спілкуватисяи з дівчиною на зразок мене, то в змозі поговорити з ким завгодно. Згладжуючи волосся правою рукою, Юкіношіта висловила вираз, який був переповнений почуттям виконаного обов'язку. Тоді вона мило посміхнулася. — Тепер у тебе є цей вражаючий спогад, який буде підтримувати тебе, навіть якщо ти будеш на самоті.

— Хіба це не прийняття бажаного за дійсне?

— Але якщо це так, то це не виконає прохання сенсея… можна почати з елементарного… як, наприклад, ти перестанеш ходити в школу.

— Це не є рішенням. Це так само, як приховування смороду.<ref>Японська ідіома, що означає приховати невдачу або незручність за допомогою підступних засобів.</ref>

— Ах, значить, ти визнаєш що ти зануда?<ref>5 За словом «сморід» Юкіношіта фактично говорить, що він усвідомлює той факт, що він «неприємний». Японське слово яке означає: що погано пахне (kusaimono), яке також може означати що він — «зануда». Це призводить до наступного жарту, який робить Хачіман Хікіґая.</ref>

— Ось чому я отримую ці погані погляди і люди уникають мене?! намагався я відповісти граючи словами, але безрезультатно.

— …Яка прикрість.

Після того, як я хіхікнув над своїм трішки дотепним зауваженням, Юкіношіта подивилася на мене так, немов намагаючись сказати: «Чому ти ще живий?».

Як я вже сказав, її очі були страшними.

Мовчання впало на кімнату. Достатньо, щоб мої вуха заболіли. Напевне тому, що я дозволив Юкіношіті говорити все, що їй заманеться.

Тим не менш, мовчання незабаром було зруйноване, коли двері бурхливо витягнулися з гучним стуком.

— Юкіношіта, я входжу.

— Я ж просила постукати… — Юкіношіта зітхнула.

— Вибач, вибач. Не звертай на мене уваги. Я просто думала, зайти і подивитися, як ти це робиш. — Хірацука нахилилася до стіни і подарувала щедру посмішку. Потім вона озирнулася на мене і на Юкіношіту.

— Приємно, що ви двоє ладнаєте між собою.

Що змусило вас зробити такий висновок?

— Хікіґая, продовжуй хорошу справу і зосереджуйся на виправленні свого цинічного темпераменту і вилікуй свої гнилі очі. Я піду. Просто переконайтеся, що ви вирушите додому до кінця навчального дня.

— Б-будь ласка, зачекайте секунду! Я схопив руку сенсея у спробі зупинити її.

У цей момент

— Ой! Ой-ой-ой! Я здаюся! Здаюся!

Вона вивернула мені руку на залом. Я закричав і відчайдушно заплескав вільною рукою, визнаючи поразку.

— Ой, це тільки ти, Хікіґая. Не стій так недбало позаду мене, тому що я інстинктивно можу взяти тебе на прийом.

— Ви що, Ґолґо<ref> Посилання на персонажа Ґолґо із манґи Golgo 13. Golgo 13 — професійний вбивця.</ref>? Крім того, хіба це не ви необережні? Не треба накидатися так раптом!

— А хіба не ти?… У всякому разі, в чому проблема?

— Проблема у вас… що ви маєте на увазі під «виправленням»? Я вам що, неповнолітній злочинець? Якого біса?

Хірацука задумливо потерла підборіддя.

Хіба Юкіношіта не пояснила тобі? В принципі, основною метою цього клубу є допомога людям у вирішенні своїх проблем шляхом заохочення до самовдосконалення. Тих, які, на мою думку, потребують самовдосконалення, я направляю сюди. Ти можеш вважати це гіперболічною часовою камерою<ref>Посилання на Dragon Ball. Персонажі використовують його для того, щоб пройти інтенсивну підготовку, оскільки один рік у камері прирівнюється до одного дня в реальному світі.</ref>. Або що ти у «Революційна дівчина Утена»<ref>Посилання на манґу «Revolutionary Girl Utena».</ref>, якщо так простіше зрозуміти.

Не простіше, а складніше. Це тільки підкреслює ваш вік.

— Що ти щойно сказав?

— …Зовсім нічого. — пробурмотів я, приходячи до тями від вбивчого погляду, який вона мене нагородила.

Хірацука зітхнула, спостерігаючи за мною.

— Юкіношіта, Схоже, тобі важко виправити його.

— Це тому, що він сам не знає про те, що у нього є проблема. — Юкіношіта холодно відповіла на неспокійний вираз сенсея.

…Це відчуття… Я просто не витримую. Подібно до того, коли мої батьки дізналися про мій сховок з порном у шостому класі і читали мені лекції про це.

Ні, мабуть, не так вже й погано.

— Хм… Це ви тут говорили усіляку нісенітницю про виправлення, самовдосконалення, реформування і про революційних дівчат і таке інше, але я ніколи цього не просив…

Хірацука злегка нахилила голову в замішанні. — Хм?

— …Що ти кажеш? Якщо ти не змінишся, тобі буде дуже непросто жити в суспільстві. — Юкіношіта подивилася на мене, немов заявляючи: «Воювати даремно. Складай руки.» — Ти ж явно програєш іншим. Хіба ти не хочеш змінитися?

— Це не так… Я не хочу, щоб люди, постійно нагадували та примушували мене мінятися, розповідаючи мені, хто я. Змінитися за чиєюсь вказівкою - означає перестати бути самим собою, хіба не так? Йдеться ж про, особистість…

— Особистість не може об'єктивно оцінювати себе.

Юкіношіта перехопила мою цитату з Декарта. Ну ось, тільки-но зібрався похизуватися розумними словами…

— Ти просто втікаєш від проблеми. Якщо не змінишся, не зможеш рухатися вперед. — сказала Юкіношіта, розрізаючи мене різкими словами. Як можна весь час бути такою ворожою та холодною? Краби в батьках тощо? Що поганого в тому, щоб йти? Не говоріть мені, щоб я змінився, як ідіот, який знає тільки одне. Це все одно, що подивитися на сонце і сказати: «Сонце занадто інтенсивно світить, і всі турбуються цим, тому перетягніть його на схід».

— Це помилка. Будь ласка, не відхиляйся від питання. Це не Сонце рухається — а Земля рухається. Хіба ти не знаєш геліоцентричну теорію?

— Це була лише фігура мови! Якщо це була помилка, то те, що говориш ти, також є помилковим. Змінившись, зрештою я змінюся, щоб уникнути проблеми. Так хто ж тікає від проблеми зараз? Якби я дійсно не втік від цієї проблеми, я б не змінився і залишився там, де знаходжуся. Чому ти не можеш просто прийняти моє минуле і теперішнє?

— …Якщо це так, то це не вирішить жодну промблему і нікого не врятує. — на слові «врятувати», на обличчі Юкіношіти було вираженням гніву, що переливається в кров.

Я ненавмисно здригнувся, готовий вже почати вибачатися. Говорячи про спасіння, як правило, щось просте учень старшої школи буде робити. Чого її так занесло, не розумію.

— Заспокойтеся обидва. — спокійний тон Хірацуки трохи остудив вельми неприємну (вірніше, яка була тут з самого початку) атмосферу.

Тільки дивившись на її усміхнене обличчя, ви могли б сказати, що вона сповнена очікування і захоплення. — Це стає цікавим. Я люблю такі події. Це як у JUMP<ref>Серія журналів манґи, спрямованих на хлопчиків.</ref>, не думаєте?

Чомусь сенсей була єдиною, хто був у захваті. Незважаючи на те, що вона була жінкою, її очі були схожими на очі молодого хлопчика. — З давніх часів, коли дві сторони стикаються в ім'я справедливості, як в сьонен-манзі, вони сходяться в сутичці до переможного кінця.

— Так ми ж ніби не в манзі… — на мене ніхто не звернув уваги.

Сенсей голосно засміялася, повернулася до нас і зробила гучне оголошення…

— Ну що ж, зробимо це таким чином. Відтепер я буду направляти невинних ягнят у цей клуб, де вони будуть під вашим наглядом. Ви обидва спробуєте допомогти їм так, як вважаєте за потрібне. І тим самим будете доводити один одному правоту своїх поглядів на життя. Хто може допомогти цим людям?! Битва Гандамів. Увага! Готові?!<ref>Посилання на RPG Medabots. Робобатл — це діяльність, в якій один медавоїн бореться з іншим за його/її медабота.</ref>

— Я відмовляюся. — заявила Юкіношіта, відверто відкинувши її пропозицію. Очі її були не менш холодні, ніж недавно який дістався мені.

Ну, так як я погодився з нею, я кивнув. Не кажучи вже про, Гандама який не є нашим поколінням.

Після того, як сенсей побачила наше небажання, засмучено прикусила палець.

— Можливо, «робобитва», щоб було легше зрозуміти…

— Не в цьому проблема…

Ігри на кшталт цієї взагалі тільки для ґіків…

— Сенсей. Будь ласка, припиніть свою дитячу гіперактивність. Це непристойно для когось вашого віку. — Юкіношіта кинула ці крижані слова, як бурульки. Не було зрозуміло, чи заспокоїлася сенсей чи ні, але вона помітно почервоніла. І прокашлялася, немов маскуючи свій прокол.

— У-у будь-якому випадку! Єдине, що буде підтверджувати правильність — це їхні дії! Якщо я сказала, що сутичка, то у вас буде сутичка. Жоден з вас не має права сказати «ні».

— Це занадто тиранічно…

Вона абсолютно схожа на дитину! Єдине, що в ній є від дорослого, — це груди. Ну, таке дурне змагання можна просто злити і не паритися. Ха. Але і нагороду за старання отримати було б непогано. Сказати, що є сенс брати участь у такій справі — це зручна і надмірно екстравагантна річ.

Тим не менш, жінка дитини з мізками набитими сьонен-манґою досі видає абсурдні репліки.

6 Оригінальне слово, що використовується тут, — «roribaba», яке відноситься до жінки, яка діє і виглядає як маленька дівчинка, але насправді набагато старше.

— Для того, щоб ви могли боротися з усіма відчайдушними зусиллями, я дам трохи мотивації. Як щодо, переможець може наказати переможеному все, що завгодно?

— Абсолютно будь-яке?!

Що завгодно, це означає і те саме? Не може бути, що дійсно будь-яке.

Раптом почувся звук стільця. Юкіношіта відскочила на два метри, та прикрилася руками.

— Змагаючись з цим хлопчиком, я відчуваю, що моя цнотливість в небезпеці. Я відмовляюся.

— Це забобони! Не всі старшокласники думають тільки про непристойності!

Є ще й багато інших речей, на кшталт, мм… …мир у всьому світі? Щось подібне? Нічого більше в голову не приходить.

— Навіть Юкіношіта Юкіно боїться чогось… ти боїшся програти? — сказала Хірацука із зловісним обличчям. Юкіношіта, здається, злегка образилася.

— …Гаразд. Хоча, я трохи роздратована, що повинна піддатися такій дешевій провокації. Я приймаю. Вам же все одно треба розібратися з цим хлопчиком.

Ого, а Юкіношіта зовсім програвати не вміє. Треба ж, як легко вона повелася на провокацію.

І що вона мала на увазі під «розібратися»? Ти і так страшна, так що вистачить вже.

Хірацука широко посміхнулася, ігноруючи погляд Юкіношіти.

— От і домовилися.

— Агов, ви не запитували мене, чи я згідний…

— Так по твоїй усмішці відразу видно, що можна і не питати.

Розумію…

— Я вирішу переможця цього «двобою». Звичайно, рішення буде залежати від моєї думки та упередженості. Не думайте про це занадто багато, просто дійте відповідно собі… і робіть все можливе. — виголосивши ці слова, Хірацука вийшла з кімнати, залишивши тільки мене та Юкіношіту.

Говорити, зрозуміло, не було про що. Залишаючись нерухомо в цій тихій кімнаті, пролунав звук, подібний до звуку напів розбитого радіо. Це було знаком, що дзвін збирався подзвонити. Дійсно, після того, як прозвучав синтезований дзвін, Юкіношіта раптом закрила книгу. Здавалося, що дзвін відзначив кінець навчального дня.

Юкіношіта швидко почала збирати свої речі, щоб повернутися додому. Після того, як вона обережно поклала книгу в сумку, вона встала. Швидкоплинно глянула на мене. Ні одного слова, вона пішла. Навіть без «побачимося завтра» або «бувай», вона жваво вийшла. Такий холодний прийом не залишав жодного шансу щось сказати їй.

Я залишився один, в цій кімнаті. Чи був сьогодні невдалий день? Я був викликаний до вчителя, змушений був приєднатися до таємничого клубу, а потім дівчина, в якої з хорошого хіба що її вродливе обличчя. Ну і дісталося ж мені.

Моє серце затонуло у розпачі.

Розмова з опудалом тварини щодня, буде набагато краще ніж з нею. Вони не говорять, і вони завжди яскраво посміхаються тобі. Чому я не був народжений хардкорним мазохістом?

І на додаток до цього, чому я змушений протистояти у такій безглуздій сутичці? Я не думаю що зможу виграти у Юкіношіти. Ніколи не думав, що в клубах все ось так. Мені здавалося що має бути як в тому аніме, де дівчата роблять свої DVD.

Чи зможемо ми тепер порозумітися, якщо вже все так повернулося? Навряд чи.

Вона, напевно, почне командувати мені таким безтурботним способом, сказавши щось на кшталт: «Твоє дихання пахне, ти можеш припинити дихати принаймні три години?»

Як я і очікував, молодь сповнена нічим, окрім брехні.

Програвши змагання з бейсболу в останньому класі, вони ллють сльози, щоб стати привабливішими. Після провалу у вступному іспиті до коледжу вони наполягають на тому, що їхня невдача — просто життєвий досвід. Не зізнавшись людині, яка їй подобається, відступають. Вони обманюють себе, прикидаючись неуцтвом, сказавши, що думають тільки про щастя цієї людини.

Ось що я скажу. Нерозумно чекати романтичну комедію з нелюдимою і так званою цундере-дівчиною<ref>Цундере — термін, що використовується для характеризаціїї жінок, яка спочатку поводить себе грубо, неприязно, але згодом відкривається її мила і ніжна сторона. (Цунцун = різкий, дошкульний, байдужий. Дередере = закоханий, знесилений)</ref>, яка ніколи не трапиться. Моє есе не потребує жодних змін.

Як я і очікував; молодь — це притворство, оманливе слово та шахрайство.

[[Image:YahariLoveCom v1-048.png|400px|right]]

== Примітки ==
{{reflist}}

<noinclude>
{| border="1" cellpadding="5" cellspacing="0" style="margin: 1em 1em 1em 0; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; padding: 0.2em; border-collapse: collapse;"
|-
| [[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
| [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~|Головна сторінка]]
| [[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2]]
|-
|}
</noinclude>

OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1

2022-11-27T23:19:59Z

KvGzzf:

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~

2022-11-27T22:58:52Z

KvGzzf:

[[Image:YahariLoveCom-000a.jpg|286px|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. (やはり俺の青春ラブコメはまちがっている, ''Oregairu'', Як я і очікував, моя молодіжна романтична комедія неправильна) — серія ранобе, написана Ватару Ватарі та проілюстрована Ponkan8. Вона налічує понад 10 основних томів і кілька побічних та ще досі випускається. Ранобе було адаптоване в аніме, з яких 1-й сезон транслювався з 4 квітня по 27 червня 2013 року, а другий сезон (з субтитрами Zoku або TOO в американській версії) транслювався з 3 квітня по 26 червня 2015 року. Також ця серія отримала перше місце у '''Kono Light Novel ga Sugoi! 2014 та 2015'''.

Серія Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. доступна такими мовами:
:*[[My Youth Romantic Comedy Is Wrong As I Expected|Англійською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Brazilian Portuguese~|Бразильською португальською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigatteru (Indonesia)|Індонезійською]]
:*[[Yahari ore no seishun rabu kome wa machigatte iru PL|Польською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru Español|Іспанською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Russian Version~|Російською]]

== Синопсис ==
Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. — це романтична комедія, яка обертається навколо антисоціального школяра Хачімана Хікіґая, який не має ні друзів, ні подруг, і керується суворо спотвореним поглядом на життя. Коли хлопчина бачить, що його однокласники розчаровано розмовляють про своє підліткове життя, він бурмоче: «Воно — брехня». Коли його запитують про майбутні мрії, він відповідає: «Не працювати». У спробі виправити закручену особистість Хачімана, вчителька змушує його приєднатися до «сервісного клубу», де єдиним учасником є найвродливіша і найрозумніших дівчина школи, Юкіно Юкіношіта.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожен розділ після редакторських правок має відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі розділи, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проєкту.'''

== Нагороди ==
'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2012'''
*15-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2013'''
*6-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*6-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*4-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*8-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2014'''
*1-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*2-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*1-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*2-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта
*4-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юї Юїґахама

== ''Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru.'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v01 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1: "Втім, прілий Хачіман Хкіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2: "Завжди стійка Юкіно Юкіношіта."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 3|Розділ 3: "Непосидюча Юї Юїґахамама."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 4|Розділ 4: "Незважаючи на це, в класі все добре."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 5|Розділ 5: "Іншими словами, Йошітеру Дзаїмокудза не зовсім здоровий."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 6|Розділ 6: "І тут з'являється Саїкй Тоцука має."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 7|Розділ 7: "Іноді боги романтичної комедії добрі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді Хікіґая обмірковує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v02 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 2 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так, Юі Юїґахама вирішила вчитися."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 2|Розділ 2: "Комачі Хікіґая вийде заміж за свого братика, коли він виросте. (говорить мені)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма завжди сяє."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 4|Розділ 4: "У Сакі Кавасакі є якісь речі, тому вона дується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 5|Розділ 5: "Хачіман Хкіґая повертається на шлях, яким йшов на початку."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v03 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 3 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 3 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 1|Розділ 1: "Ось як Шідзука Хірацука починає новий конкурс."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 2|Розділ 2: "Юнацька романтична комедія Сайки Тоцуки, як і очікувалося, правильна."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 3|Розділ 3: "Юкіно Юкіношіта дійсно любить кішок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 4|Розділ 4: "Комачі Хікіґая проникливо щось планує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 5|Розділ 5: "Незважаючи на все це, Йошітеру Дзаїмокудза самотньо кричить в пустелі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 6|Розділ 6: "Нарешті закінчується його та її початок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Бонус-трек|Бонус-трек: "Пісня день народження для тебе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v04 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 4 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 4 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так Хачіман Хікіґая проводить свої літні канікули."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 2|Розділ 2: "Незалежно від того, що ти будеш робити, Шідзуки Хірацуки тобі не уникнути."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма є соціальним адептом з усіма."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 4|Розділ 4: "З нізвідки Хіна Ебіна починає прозелітизувати."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 5|Розділ 5: "Юкіно Юкіношіта на самоті дивиться на нічне небо."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 6|Розділ 6: "На жаль, Хачіман Хікіґая не приніс плавки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 7|Розділ 7: "Зрештою, Румі Цурумі вибирає свій власний шлях."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді з'явився автомобіль Юкіно Юкіношіти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v05 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 1|Розділ 1: "Спокій в сім'ї Хікіґая раптово руйнується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 2|Розділ 2: "Звичайно ж, він забув про Сакі Кавасакі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 3|Розділ 3: "Сайка Тоцука має напрочуд хороший смак."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 4|Розділ 4: "На жаль, ніхто не знає, куди пішла червона нитка Шідзуки Хірацуки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 5|Розділ 5: "Комачі Хікіґая вважає, що в один прекрасний день, її брат може піти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 6|Розділ 6: "І так Юї Юїґахама зникає в натовпі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 7|Розділ 7: "А що стосується Хачімана Хікіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 8|Розділ 8: "Юкіно Юкіношіта на мить завмирає на місці."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v6-000b.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 0|Розділ 0: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 1|Розділ 1: "У штормі, Хачіман Хікіґая продовжує йти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 2|Розділ 2: "Мінамі Сагамі агресивно робить запит."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 3|Розділ 3: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною. (2 частина)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 4|Розділ 4: "Раптово Харуно Юкіношіта йде в напад."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 5|Розділ 5: "Меґурі Шіромегурі тримає усіх під контролем."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 6|Розділ 6: "Незвично, Юі Юіґахама обурюється."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 7|Розділ 7: "Це — момент, коли старша школа Соубу круто фестивалить."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 8|Розділ 8: "Крім того, Юкіно Юкіношіта пильно на когось дивиться."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 9|Розділ 9: "І в кожній сцені піднімається завіса."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 10|Розділ 10: "Нарешті він і вона знаходять правильні відповіді."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari 06-5.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділювач|Розділювач]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v07 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 1|Розділ 1: "Шкільне життя Хачімана Хікіґая, по суті, надзвичайно мирне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 2|Розділ 2: "Ніхто не знає, чому вони прийшли до гуртка обслуговування."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 3|Розділ 3: "Какеру Тобе просто безнадійно дурний."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 4|Розділ 4: "Після всього сказаного Хіна Ебіна залишається гнилою?"]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 5|Розділ 5: "Як ви бачите, Юі Юїґахама робить все можливе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 6|Розділ 6: "Таємно, Юкіно Юкіношіта виходить в місто в нічний час."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 7|Розділ 7: "Як з'ясувалося, Юміко Міура пильно спостерігає."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 8|Розділ 8: "Незважаючи на це, Хаято Хаяма не може зробити вибір."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 9|Розділ 9: "Його і її зізнання нікого не досягне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Бонус-трек|Бонус-трек: "Дівчата розколюють вас. ♥."]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom_v075_Back.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 1|Оповідання 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 2|Оповідання 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 3|Оповідання 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 4|Оповідання 4]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v08 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 8 ===

</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari9-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 9 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 10|Розділ 10]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari10-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 10 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 10 Перший зошит|Перший зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Другий зошит|Другий зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Третій зошит|Третій зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~}}

== Посилання ==
[https://t.me/ranobe_ua Ranobe UA (Ранобе українською)] в телеграмі!

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:GaGaGa Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~

2022-11-27T22:55:31Z

KvGzzf:

[[Image:YahariLoveCom-000a.jpg|286px|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. (やはり俺の青春ラブコメはまちがっている, ''Oregairu'', Як я і очікував, моя молодіжна романтична комедія неправильна) — серія ранобе, написана Ватару Ватарі і проілюстрована Ponkan8. Вона налічує понад 10 томів і кілька побічних томів та ще тосі виходить. Ранобе було адаптованк в аніме, з яких 1-й сезон транслювався з 4 квітня по 27 червня 2013 року, а другий сезон (з субтитрами Zoku або TOO в американській версії) транслювався з 3 квітня по 26 червня 2015 року. Також ця серія отримала перше місце у '''Kono Light Novel ga Sugoi! 2014 та 2015'''.

Серія Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. доступна такими мовами:
:*[[My Youth Romantic Comedy Is Wrong As I Expected|Англійською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Brazilian Portuguese~|Бразильською португальською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigatteru (Indonesia)|Індонезійською]]
:*[[Yahari ore no seishun rabu kome wa machigatte iru PL|Польською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru Español|Іспанською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Russian Version~|Російською]]

== Синопсис ==
Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. — це романтична комедія, яка обертається навколо антисоціального школяра Хачімана Хікіґая, який не має ні друзів, ні подруги, і керується суворо спотвореним поглядом на життя. Коли хлопчина бачить, що його однокласники розчаровано розмовляють про життя своє підліткове життя, він бурмоче: «Воно — брехня». Коли його запитують про майбутні мрії, він відповідає: «Не працювати». У спробі виправити закручену особистість Хачімана, вчителька змушує його приєднатися до «сервісного клубу», де єдиним учасником є найвродливіша і найрозумніших дівчина школи, Юкіно Юкіношіта.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожен розділ після редакторських правок має відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі розділи, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проєкту.'''

== Нагороди ==
'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2012'''
*15-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2013'''
*6-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*6-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*4-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*8-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2014'''
*1-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*2-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*1-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*2-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта
*4-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юї Юїґахама

== ''Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru.'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v01 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1: "Втім, прілий Хачіман Хкіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2: "Завжди стійка Юкіно Юкіношіта."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 3|Розділ 3: "Непосидюча Юї Юїґахамама."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 4|Розділ 4: "Незважаючи на це, в класі все добре."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 5|Розділ 5: "Іншими словами, Йошітеру Дзаїмокудза не зовсім здоровий."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 6|Розділ 6: "І тут з'являється Саїкй Тоцука має."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 7|Розділ 7: "Іноді боги романтичної комедії добрі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді Хікіґая обмірковує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v02 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 2 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так, Юі Юїґахама вирішила вчитися."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 2|Розділ 2: "Комачі Хікіґая вийде заміж за свого братика, коли він виросте. (говорить мені)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма завжди сяє."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 4|Розділ 4: "У Сакі Кавасакі є якісь речі, тому вона дується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 5|Розділ 5: "Хачіман Хкіґая повертається на шлях, яким йшов на початку."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v03 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 3 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 3 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 1|Розділ 1: "Ось як Шідзука Хірацука починає новий конкурс."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 2|Розділ 2: "Юнацька романтична комедія Сайки Тоцуки, як і очікувалося, правильна."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 3|Розділ 3: "Юкіно Юкіношіта дійсно любить кішок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 4|Розділ 4: "Комачі Хікіґая проникливо щось планує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 5|Розділ 5: "Незважаючи на все це, Йошітеру Дзаїмокудза самотньо кричить в пустелі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 6|Розділ 6: "Нарешті закінчується його та її початок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Бонус-трек|Бонус-трек: "Пісня день народження для тебе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v04 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 4 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 4 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так Хачіман Хікіґая проводить свої літні канікули."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 2|Розділ 2: "Незалежно від того, що ти будеш робити, Шідзуки Хірацуки тобі не уникнути."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма є соціальним адептом з усіма."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 4|Розділ 4: "З нізвідки Хіна Ебіна починає прозелітизувати."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 5|Розділ 5: "Юкіно Юкіношіта на самоті дивиться на нічне небо."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 6|Розділ 6: "На жаль, Хачіман Хікіґая не приніс плавки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 7|Розділ 7: "Зрештою, Румі Цурумі вибирає свій власний шлях."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді з'явився автомобіль Юкіно Юкіношіти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v05 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 1|Розділ 1: "Спокій в сім'ї Хікіґая раптово руйнується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 2|Розділ 2: "Звичайно ж, він забув про Сакі Кавасакі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 3|Розділ 3: "Сайка Тоцука має напрочуд хороший смак."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 4|Розділ 4: "На жаль, ніхто не знає, куди пішла червона нитка Шідзуки Хірацуки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 5|Розділ 5: "Комачі Хікіґая вважає, що в один прекрасний день, її брат може піти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 6|Розділ 6: "І так Юї Юїґахама зникає в натовпі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 7|Розділ 7: "А що стосується Хачімана Хікіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 8|Розділ 8: "Юкіно Юкіношіта на мить завмирає на місці."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v6-000b.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 0|Розділ 0: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 1|Розділ 1: "У штормі, Хачіман Хікіґая продовжує йти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 2|Розділ 2: "Мінамі Сагамі агресивно робить запит."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 3|Розділ 3: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною. (2 частина)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 4|Розділ 4: "Раптово Харуно Юкіношіта йде в напад."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 5|Розділ 5: "Меґурі Шіромегурі тримає усіх під контролем."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 6|Розділ 6: "Незвично, Юі Юіґахама обурюється."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 7|Розділ 7: "Це — момент, коли старша школа Соубу круто фестивалить."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 8|Розділ 8: "Крім того, Юкіно Юкіношіта пильно на когось дивиться."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 9|Розділ 9: "І в кожній сцені піднімається завіса."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 10|Розділ 10: "Нарешті він і вона знаходять правильні відповіді."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari 06-5.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділювач|Розділювач]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v07 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 1|Розділ 1: "Шкільне життя Хачімана Хікіґая, по суті, надзвичайно мирне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 2|Розділ 2: "Ніхто не знає, чому вони прийшли до гуртка обслуговування."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 3|Розділ 3: "Какеру Тобе просто безнадійно дурний."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 4|Розділ 4: "Після всього сказаного Хіна Ебіна залишається гнилою?"]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 5|Розділ 5: "Як ви бачите, Юі Юїґахама робить все можливе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 6|Розділ 6: "Таємно, Юкіно Юкіношіта виходить в місто в нічний час."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 7|Розділ 7: "Як з'ясувалося, Юміко Міура пильно спостерігає."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 8|Розділ 8: "Незважаючи на це, Хаято Хаяма не може зробити вибір."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 9|Розділ 9: "Його і її зізнання нікого не досягне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Бонус-трек|Бонус-трек: "Дівчата розколюють вас. ♥."]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom_v075_Back.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 1|Оповідання 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 2|Оповідання 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 3|Оповідання 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 4|Оповідання 4]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v08 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 8 ===

</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari9-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 9 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 10|Розділ 10]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari10-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 10 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 10 Перший зошит|Перший зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Другий зошит|Другий зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Третій зошит|Третій зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~}}

== Посилання ==
[https://t.me/ranobe_ua Ranobe UA (Ранобе українською)] в телеграмі!

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:GaGaGa Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~

2022-11-27T22:46:04Z

KvGzzf: Глава – розділ

[[Image:YahariLoveCom-000a.jpg|286px|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. (やはり俺の青春ラブコメはまちがっている, ''Oregairu'', Як я і очікував, моя молодіжна романтична комедія неправильна.) — серія лайт-новел, написана Ватару Ватарі і проілюстрована Ponkan8. Серія яка досі виходить, вже опубліковано понад 10 томів і кілька побічних томів. Серія була адаптована в аніме, з яких 1-й сезон транслювався з 4 квітня по 27 червня 2013 року, а другий сезон (з субтитрами Zoku або TOO в американській версії) транслювався з 3 квітня по 26 червня 2015 року. Серія отримала перше місце у '''Kono Light Novel ga Sugoi! 2014 та 2015'''.

Серія Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. доступна такими мовами:
:*[[My Youth Romantic Comedy Is Wrong As I Expected|Англійською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Brazilian Portuguese~|Бразильською португальською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigatteru (Indonesia)|Індонезійською]]
:*[[Yahari ore no seishun rabu kome wa machigatte iru PL|Польською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru Español|Іспанською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Russian Version~|Російською]]

== Синопсис ==
Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. — це романтична комедія, яка обертається навколо антисоціального школяра Хачімана Хікіґая, який не має друзів, не має подруги, і суворо спотворений погляд на життя. Коли він бачить, що його однокласники розчаровано розмовляють про життя своїх підлітків, він бурмоче: «Вони — брехня». Коли його запитують про його майбутні мрії, він відповідає: «Не працює». У спробі виправити закручену особистість Хачімана, вчителька змушує його приєднатися до «сервісного клубу», де єдиним учасником є найвродливіша і найрозумніших дівчина школи, Юкіно Юкіношіта.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожна Розділ після редакторських правок повинна відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі розділи, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проекту.'''

== Нагороди ==
'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2012'''
*15-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2013'''
*6-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*6-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*4-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*8-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2014'''
*1-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*2-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*1-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*2-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта
*4-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юї Юїґахама

== ''Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru.'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v01 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 1|Розділ 1: "Втім, прілий Хачіман Хкіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 2|Розділ 2: "Завжди стійка Юкіно Юкіношіта."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 3|Розділ 3: "Непосидюча Юї Юїґахамама."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 4|Розділ 4: "Незважаючи на це, в класі все добре."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 5|Розділ 5: "Іншими словами, Йошітеру Дзаїмокудза не зовсім здоровий."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 6|Розділ 6: "І тут з'являється Саїкй Тоцука має."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 7|Розділ 7: "Іноді боги романтичної комедії добрі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді Хікіґая обмірковує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v02 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 2 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так, Юі Юїґахама вирішила вчитися."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 2|Розділ 2: "Комачі Хікіґая вийде заміж за свого братика, коли він виросте. (говорить мені)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма завжди сяє."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 4|Розділ 4: "У Сакі Кавасакі є якісь речі, тому вона дується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Розділ 5|Розділ 5: "Хачіман Хкіґая повертається на шлях, яким йшов на початку."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v03 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 3 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 3 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 1|Розділ 1: "Ось як Шідзука Хірацука починає новий конкурс."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 2|Розділ 2: "Юнацька романтична комедія Сайки Тоцуки, як і очікувалося, правильна."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 3|Розділ 3: "Юкіно Юкіношіта дійсно любить кішок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 4|Розділ 4: "Комачі Хікіґая проникливо щось планує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 5|Розділ 5: "Незважаючи на все це, Йошітеру Дзаїмокудза самотньо кричить в пустелі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Розділ 6|Розділ 6: "Нарешті закінчується його та її початок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Бонус-трек|Бонус-трек: "Пісня день народження для тебе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v04 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 4 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 4 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 1|Розділ 1: "Саме так Хачіман Хікіґая проводить свої літні канікули."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 2|Розділ 2: "Незалежно від того, що ти будеш робити, Шідзуки Хірацуки тобі не уникнути."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 3|Розділ 3: "Хаято Хаяма є соціальним адептом з усіма."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 4|Розділ 4: "З нізвідки Хіна Ебіна починає прозелітизувати."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 5|Розділ 5: "Юкіно Юкіношіта на самоті дивиться на нічне небо."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 6|Розділ 6: "На жаль, Хачіман Хікіґая не приніс плавки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 7|Розділ 7: "Зрештою, Румі Цурумі вибирає свій власний шлях."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Розділ 8|Розділ 8: "І тоді з'явився автомобіль Юкіно Юкіношіти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v05 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 1|Розділ 1: "Спокій в сім'ї Хікіґая раптово руйнується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 2|Розділ 2: "Звичайно ж, він забув про Сакі Кавасакі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 3|Розділ 3: "Сайка Тоцука має напрочуд хороший смак."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 4|Розділ 4: "На жаль, ніхто не знає, куди пішла червона нитка Шідзуки Хірацуки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 5|Розділ 5: "Комачі Хікіґая вважає, що в один прекрасний день, її брат може піти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 6|Розділ 6: "І так Юї Юїґахама зникає в натовпі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 7|Розділ 7: "А що стосується Хачімана Хікіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Розділ 8|Розділ 8: "Юкіно Юкіношіта на мить завмирає на місці."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v6-000b.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 0|Розділ 0: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 1|Розділ 1: "У штормі, Хачіман Хікіґая продовжує йти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 2|Розділ 2: "Мінамі Сагамі агресивно робить запит."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 3|Розділ 3: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною. (2 частина)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 4|Розділ 4: "Раптово Харуно Юкіношіта йде в напад."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 5|Розділ 5: "Меґурі Шіромегурі тримає усіх під контролем."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 6|Розділ 6: "Незвично, Юі Юіґахама обурюється."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 7|Розділ 7: "Це — момент, коли старша школа Соубу круто фестивалить."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 8|Розділ 8: "Крім того, Юкіно Юкіношіта пильно на когось дивиться."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 9|Розділ 9: "І в кожній сцені піднімається завіса."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Розділ 10|Розділ 10: "Нарешті він і вона знаходять правильні відповіді."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari 06-5.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділювач|Розділювач]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v07 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 1|Розділ 1: "Шкільне життя Хачімана Хікіґая, по суті, надзвичайно мирне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 2|Розділ 2: "Ніхто не знає, чому вони прийшли до гуртка обслуговування."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 3|Розділ 3: "Какеру Тобе просто безнадійно дурний."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 4|Розділ 4: "Після всього сказаного Хіна Ебіна залишається гнилою?"]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 5|Розділ 5: "Як ви бачите, Юі Юїґахама робить все можливе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 6|Розділ 6: "Таємно, Юкіно Юкіношіта виходить в місто в нічний час."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 7|Розділ 7: "Як з'ясувалося, Юміко Міура пильно спостерігає."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 8|Розділ 8: "Незважаючи на це, Хаято Хаяма не може зробити вибір."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Розділ 9|Розділ 9: "Його і її зізнання нікого не досягне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Бонус-трек|Бонус-трек: "Дівчата розколюють вас. ♥."]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom_v075_Back.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 1|Оповідання 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 2|Оповідання 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 3|Оповідання 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 4|Оповідання 4]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v08 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 8 ===

</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari9-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 9 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Розділ 10|Розділ 10]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari10-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 10 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 10 Перший зошит|Перший зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 1|Розділ 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 2|Розділ 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 3|Розділ 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 4|Розділ 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 5|Розділ 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 6|Розділ 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Другий зошит|Другий зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 7|Розділ 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 8|Розділ 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Третій зошит|Третій зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Розділ 9|Розділ 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~}}

== Посилання ==
[https://t.me/ranobe_ua Ranobe UA (Ранобе українською)] в телеграмі!

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:GaGaGa Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~

2022-11-27T22:40:40Z

KvGzzf: Довиправити поліванівку

[[Image:YahariLoveCom-000a.jpg|286px|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. (やはり俺の青春ラブコメはまちがっている, ''Oregairu'', Як я і очікував, моя молодіжна романтична комедія неправильна.) — серія лайт-новел, написана Ватару Ватарі і проілюстрована Ponkan8. Серія яка досі виходить, вже опубліковано понад 10 томів і кілька побічних томів. Серія була адаптована в аніме, з яких 1-й сезон транслювався з 4 квітня по 27 червня 2013 року, а другий сезон (з субтитрами Zoku або TOO в американській версії) транслювався з 3 квітня по 26 червня 2015 року. Серія отримала перше місце у '''Kono Light Novel ga Sugoi! 2014 та 2015'''.

Серія Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. доступна такими мовами:
:*[[My Youth Romantic Comedy Is Wrong As I Expected|Англійською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Brazilian Portuguese~|Бразильською португальською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigatteru (Indonesia)|Індонезійською]]
:*[[Yahari ore no seishun rabu kome wa machigatte iru PL|Польською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru Español|Іспанською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Russian Version~|Російською]]

== Синопсис ==
Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. — це романтична комедія, яка обертається навколо антисоціального школяра Хачімана Хікіґая, який не має друзів, не має подруги, і суворо спотворений погляд на життя. Коли він бачить, що його однокласники розчаровано розмовляють про життя своїх підлітків, він бурмоче: «Вони — брехня». Коли його запитують про його майбутні мрії, він відповідає: «Не працює». У спробі виправити закручену особистість Хачімана, вчителька змушує його приєднатися до «сервісного клубу», де єдиним учасником є найвродливіша і найрозумніших дівчина школи, Юкіно Юкіношіта.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожна глава після редакторських правок повинна відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі глави, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проекту.'''

== Нагороди ==
'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2012'''
*15-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2013'''
*6-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*6-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*4-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*8-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2014'''
*1-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*2-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*1-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*2-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіношіта
*4-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юї Юїґахама

== ''Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru.'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v01 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 1|Глава 1: "Втім, прілий Хачіман Хкіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 2|Глава 2: "Завжди стійка Юкіно Юкіношіта."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 3|Глава 3: "Непосидюча Юї Юїґахамама."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 4|Глава 4: "Незважаючи на це, в класі все добре."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 5|Глава 5: "Іншими словами, Йошітеру Дзаїмокудза не зовсім здоровий."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 6|Глава 6: "І тут з'являється Саїкй Тоцука має."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 7|Глава 7: "Іноді боги романтичної комедії добрі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 8|Глава 8: "І тоді Хікіґая обмірковує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v02 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 2 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 1|Глава 1: "Саме так, Юі Юїґахама вирішила вчитися."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 2|Глава 2: "Комачі Хікіґая вийде заміж за свого братика, коли він виросте. (говорить мені)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 3|Глава 3: "Хаято Хаяма завжди сяє."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 4|Глава 4: "У Сакі Кавасакі є якісь речі, тому вона дується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 5|Глава 5: "Хачіман Хкіґая повертається на шлях, яким йшов на початку."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v03 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 3 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 3 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 1|Глава 1: "Ось як Шідзука Хірацука починає новий конкурс."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 2|Глава 2: "Юнацька романтична комедія Сайки Тоцуки, як і очікувалося, правильна."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 3|Глава 3: "Юкіно Юкіношіта дійсно любить кішок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 4|Глава 4: "Комачі Хікіґая проникливо щось планує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 5|Глава 5: "Незважаючи на все це, Йошітеру Дзаїмокудза самотньо кричить в пустелі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 6|Глава 6: "Нарешті закінчується його та її початок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Бонус-трек|Бонус-трек: "Пісня день народження для тебе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v04 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 4 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 4 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 1|Глава 1: "Саме так Хачіман Хікіґая проводить свої літні канікули."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 2|Глава 2: "Незалежно від того, що ти будеш робити, Шідзуки Хірацуки тобі не уникнути."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 3|Глава 3: "Хаято Хаяма є соціальним адептом з усіма."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 4|Глава 4: "З нізвідки Хіна Ебіна починає прозелітизувати."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 5|Глава 5: "Юкіно Юкіношіта на самоті дивиться на нічне небо."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 6|Глава 6: "На жаль, Хачіман Хікіґая не приніс плавки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 7|Глава 7: "Зрештою, Румі Цурумі вибирає свій власний шлях."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 8|Глава 8: "І тоді з'явився автомобіль Юкіно Юкіношіти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v05 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 1|Глава 1: "Спокій в сім'ї Хікіґая раптово руйнується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 2|Глава 2: "Звичайно ж, він забув про Сакі Кавасакі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 3|Глава 3: "Сайка Тоцука має напрочуд хороший смак."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 4|Глава 4: "На жаль, ніхто не знає, куди пішла червона нитка Шідзуки Хірацуки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 5|Глава 5: "Комачі Хікіґая вважає, що в один прекрасний день, її брат може піти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 6|Глава 6: "І так Юї Юїґахама зникає в натовпі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 7|Глава 7: "А що стосується Хачімана Хікіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 8|Глава 8: "Юкіно Юкіношіта на мить завмирає на місці."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v6-000b.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 0|Глава 0: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 1|Глава 1: "У штормі, Хачіман Хікіґая продовжує йти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 2|Глава 2: "Мінамі Сагамі агресивно робить запит."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 3|Глава 3: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною. (2 частина)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 4|Глава 4: "Раптово Харуно Юкіношіта йде в напад."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 5|Глава 5: "Меґурі Шіромегурі тримає усіх під контролем."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 6|Глава 6: "Незвично, Юі Юіґахама обурюється."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 7|Глава 7: "Це — момент, коли старша школа Соубу круто фестивалить."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 8|Глава 8: "Крім того, Юкіно Юкіношіта пильно на когось дивиться."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 9|Глава 9: "І в кожній сцені піднімається завіса."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 10|Глава 10: "Нарешті він і вона знаходять правильні відповіді."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari 06-5.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 1|Глава 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 2|Глава 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 3|Глава 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 4|Глава 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 5|Глава 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 6|Глава 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 7|Глава 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 8|Глава 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділювач|Розділювач]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v07 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 1|Глава 1: "Шкільне життя Хачімана Хікіґая, по суті, надзвичайно мирне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 2|Глава 2: "Ніхто не знає, чому вони прийшли до гуртка обслуговування."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 3|Глава 3: "Какеру Тобе просто безнадійно дурний."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 4|Глава 4: "Після всього сказаного Хіна Ебіна залишається гнилою?"]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 5|Глава 5: "Як ви бачите, Юі Юїґахама робить все можливе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 6|Глава 6: "Таємно, Юкіно Юкіношіта виходить в місто в нічний час."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 7|Глава 7: "Як з'ясувалося, Юміко Міура пильно спостерігає."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 8|Глава 8: "Незважаючи на це, Хаято Хаяма не може зробити вибір."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 9|Глава 9: "Його і її зізнання нікого не досягне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Бонус-трек|Бонус-трек: "Дівчата розколюють вас. ♥."]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom_v075_Back.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 1|Оповідання 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 2|Оповідання 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 3|Оповідання 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 4|Оповідання 4]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v08 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 8 ===

</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari9-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 9 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 1|Глава 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 2|Глава 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 3|Глава 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 4|Глава 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 5|Глава 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 6|Глава 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 7|Глава 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 8|Глава 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 9|Глава 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 10|Глава 10]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari10-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 10 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 10 Перший зошит|Перший зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 1|Глава 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 2|Глава 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 3|Глава 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 4|Глава 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 5|Глава 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 6|Глава 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Другий зошит|Другий зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 7|Глава 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 8|Глава 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Третій зошит|Третій зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 9|Глава 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~}}

== Посилання ==
[https://t.me/ranobe_ua Ranobe UA (Ранобе українською)] в телеграмі!

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:GaGaGa Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~

2022-11-27T22:34:37Z

KvGzzf: Виправити поліванівку

[[Image:YahariLoveCom-000a.jpg|286px|thumb|Обкладинка першого тому ранобе]]

Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. (やはり俺の青春ラブコメはまちがっている, ''Oregairu'', Як я і очікував, моя молодіжна романтична комедія неправильна.) — серія лайт-новел, написана Ватару Ватарі і проілюстрована Ponkan8. Серія яка досі виходить, вже опубліковано понад 10 томів і кілька побічних томів. Серія була адаптована в аніме, з яких 1-й сезон транслювався з 4 квітня по 27 червня 2013 року, а другий сезон (з субтитрами Zoku або TOO в американській версії) транслювався з 3 квітня по 26 червня 2015 року. Серія отримала перше місце у '''Kono Light Novel ga Sugoi! 2014 та 2015'''.

Серія Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. доступна такими мовами:
:*[[My Youth Romantic Comedy Is Wrong As I Expected|Англійською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Brazilian Portuguese~|Бразильською португальською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigatteru (Indonesia)|Індонезійською]]
:*[[Yahari ore no seishun rabu kome wa machigatte iru PL|Польською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru Español|Іспанською]]
:*[[Yahari Ore no Seishun Rabu Kome wa Machigateiru ~Russian Version~|Російською]]

== Синопсис ==
Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. — це романтична комедія, яка обертається навколо антисоціального школяра Хачімана Хікіґая, який не має друзів, не має подруги, і суворо спотворений погляд на життя. Коли він бачить, що його однокласники розчаровано розмовляють про життя своїх підлітків, він бурмоче: «Вони — брехня». Коли його запитують про його майбутні мрії, він відповідає: «Не працює». У спробі виправити закручену особистість Хачімана, вчителька змушує його приєднатися до «сервісного клубу», де єдиним учасником є найвродливіша і найрозумніших дівчина школи, Юкіно Юкіносіта.

== Переклад ==
=== [[Format guideline|Оформлення]] ===
Кожна глава після редакторських правок повинна відповідати загальноприйнятим вимогам, представленим в наступних документах:
*[[Format guideline|Загальні рекомендації по стилю та оформленні]]

=== [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|Реєстрація]] ===
'''Кожен перекладач зобов'язаний вказати всі глави, над якими він працює (або планує працювати незабаром), на [[Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~:Registration Page|сторінці реєстрації перекладачів]] цього проекту.'''

== Нагороди ==
'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2012'''
*15-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2013'''
*6-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*6-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*4-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*8-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіносіта

'''Kono Light Novel ga Sugoi! (このライトノベルがすごい!) 2014'''
*1-е місце в номінації «Кращий роман», Ватару Ватарі
*2-е місце в номінації «Кращий ілюстратор», Ponkan8
*1-е місце в номінації «Кращий чоловічий персонаж», Хачіман Хікіґая
*2-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юкіно Юкіносіта
*4-е місце в номінації «Кращий жіночий персонаж», Юї Юїґахама

== ''Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru.'' ==

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v01 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 1 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 1 Ілюстрації|Ілюстрації]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 1|Глава 1: "Втім, прілий Хачіман Хкіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 2|Глава 2: "Завжди стійка Юкіно Юкіношіта."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 3|Глава 3: "Непосидюча Юї Юїґахамама."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 4|Глава 4: "Незважаючи на це, в класі все добре."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 5|Глава 5: "Іншими словами, Йошітеру Дзаїмокудза не зовсім здоровий."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 6|Глава 6: "І тут з'являється Саїкй Тоцука має."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 7|Глава 7: "Іноді боги романтичної комедії добрі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Глава 8|Глава 8: "І тоді Хікіґая обмірковує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 1 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left; "
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v02 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 2 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 2 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 1|Глава 1: "Саме так, Юі Юїґахама вирішила вчитися."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 2|Глава 2: "Комачі Хікіґая вийде заміж за свого братика, коли він виросте. (говорить мені)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 3|Глава 3: "Хаято Хаяма завжди сяє."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 4|Глава 4: "У Сакі Кавасакі є якісь речі, тому вона дується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Глава 5|Глава 5: "Хачіман Хкіґая повертається на шлях, яким йшов на початку."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 2 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v03 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 3 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 3 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 1|Глава 1: "Ось як Шідзука Хірацука починає новий конкурс."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 2|Глава 2: "Юнацька романтична комедія Сайки Тоцуки, як і очікувалося, правильна."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 3|Глава 3: "Юкіно Юкіносіта дійсно любить кішок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 4|Глава 4: "Коматі Хікіґая проникливо щось планує."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 5|Глава 5: "Незважаючи на все це, Йосітеру Дзаїмокудза самотньо кричить в пустелі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Глава 6|Глава 6: "Нарешті закінчується його та її початок."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Бонус-трек|Бонус-трек: "Пісня день народження для тебе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 3 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v04 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 4 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 4 Передмова|Передмова]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 1|Глава 1: "Саме так Хачіман Хікіґая проводить свої літні канікули."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 2|Глава 2: "Незалежно від того, що ти будеш робити, Шідзуки Хірацуки тобі не уникнути."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 3|Глава 3: "Хаято Хаяма є соціальним адептом з усіма."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 4|Глава 4: "З нізвідки Хіна Ебіна починає прозелітизувати."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 5|Глава 5: "Юкіно Юкіношіта на самоті дивиться на нічне небо."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 6|Глава 6: "На жаль, Хачіман Хікіґая не приніс плавки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 7|Глава 7: "Зрештою, Румі Цурумі вибирає свій власний шлях."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Глава 8|Глава 8: "І тоді з'явився автомобіль Юкіно Юкіношіти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 4 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v05 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 1|Глава 1: "Спокій в сім'ї Хікіґая раптово руйнується."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 2|Глава 2: "Звичайно ж, він забув про Сакі Кавасакі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 3|Глава 3: "Сайка Тоцука має напрочуд хороший смак."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 4|Глава 4: "На жаль, ніхто не знає, куди пішла червона нитка Шідзуки Хірацуки."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 5|Глава 5: "Коматі Хікіґая вважає, що в один прекрасний день, її брат може піти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 6|Глава 6: "І так Юї Юїґахама зникає в натовпі."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 7|Глава 7: "А що стосується Хачімана Хікіґая."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Глава 8|Глава 8: "Юкіно Юкіношіта на мить завмирає на місці."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v6-000b.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 0|Глава 0: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 1|Глава 1: "У штормі, Хачіман Хікіґая продовжує йти."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 2|Глава 2: "Мінамі Сагамі агресивно робить запит."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 3|Глава 3: "Музика Хіни Ебіни, як і очікувалося, є гомоеротичною. (2 частина)."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 4|Глава 4: "Раптово Харуно Юкіносіта йде в напад."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 5|Глава 5: "Меґурі Шіромегурі тримає усіх під контролем."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 6|Глава 6: "Незвично, Юі Юіґахама обурюється."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 7|Глава 7: "Це — момент, коли старша школа Соубу круто фестивалить."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 8|Глава 8: "Крім того, Юкіно Юкіносіта пильно на когось дивиться."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 9|Глава 9: "І в кожній сцені піднімається завіса."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Глава 10|Глава 10: "Нарешті він і вона знаходять правильні відповіді."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari 06-5.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 6.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 1|Глава 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 2|Глава 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 3|Глава 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 4|Глава 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 5|Глава 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 6|Глава 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 7|Глава 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Глава 8|Глава 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Розділювач|Розділювач]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v07 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 1|Глава 1: "Шкільне життя Хачімана Хікіґая, по суті, надзвичайно мирне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 2|Глава 2: "Ніхто не знає, чому вони прийшли до гуртка обслуговування."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 3|Глава 3: "Какеру Тобе просто безнадійно дурний."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 4|Глава 4: "Після всього сказаного Хіна Ебіна залишається гнилою?"]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 5|Глава 5: "Як ви бачите, Юі Юїґахама робить все можливе."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 6|Глава 6: "Таємно, Юкіно Юкіносіта виходить в місто в нічний час."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 7|Глава 7: "Як з'ясувалося, Юміко Міура пильно спостерігає."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 8|Глава 8: "Незважаючи на це, Хаято Хаяма не може зробити вибір."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Глава 9|Глава 9: "Його і її зізнання нікого не досягне."]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7 Бонус-трек|Бонус-трек: "Дівчата розколюють вас. ♥."]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom_v075_Back.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 7.5 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 1|Оповідання 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 2|Оповідання 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Бонус-трек|Бонус-трек]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 3|Оповідання 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Спецакт A|Спецакт A]]
::*[[OreGairu (укр):Том 7.5 Оповідання 4|Оповідання 4]]
</div>
</div>
|}

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:YahariLoveCom v08 thumb cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">

=== Том 8 ===

</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari9-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 9 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 1|Глава 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 2|Глава 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 3|Глава 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 4|Глава 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 5|Глава 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 6|Глава 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 7|Глава 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 8|Глава 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 9|Глава 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 9 Глава 10|Глава 10]]
::*[[OreGairu (укр):Том 6.5 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

{| class="wikitable" style="width: 750px; height: 350px; float: left;"
|-
|-
| style="width:180px;" | [[File:Yahari10-cover.jpg|frameless|center|border|200px]]<br>
<div style="float: left;">
| valign="top" |
<div style="margin: 10px; margin-top: -5px;">
=== Том 10 ===

::*[[OreGairu (укр):Том 10 Перший зошит|Перший зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 1|Глава 1]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 2|Глава 2]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 3|Глава 3]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 4|Глава 4]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 5|Глава 5]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 6|Глава 6]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Другий зошит|Другий зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 7|Глава 7]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 8|Глава 8]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Третій зошит|Третій зошит]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Глава 9|Глава 9]]
::*[[OreGairu (укр):Том 10 Післямова|Післямова]]
</div>
</div>
|}
<br style="clear:both"/>

== Огляд серії ==
{{Talk:Yahari Ore no Seishun Rabukome wa Machigatte Iru. ~Ukrainian Version~}}

== Посилання ==
[https://t.me/ranobe_ua Ranobe UA (Ранобе українською)] в телеграмі!

[[Category:Wataru Watari]]
[[Category:GaGaGa Bunko]]
[[Category:Light novel (Ukrainian)]]